Висотна геодезична мережа та астрономо-геодезична мережа

Висотна геодезична нівелірна мережа поділяється на:

Нівелірні мережі I, П класів;

Нівелірні мережі Ш и IV класів.

Лінії нівелювання I і П класів служать головною висотною основою України. Вони прокладені переважно уздовж автомобільних доріг або залізниць і закріплені на місцевості віковими, фундаментальними, ґрунтовими, скельними і стінними реперами приблизно через кожні 5 км уздовж траси.

Характеристика головної висотної основи України приведена в таблиці 1.Кількість ліній і їхня довжина:

Таблиця 1

Розподіл нев'язок у полігонах:

На території геодинамічних полігонів (Кримський, Карпатський, Бориславський), а також техногенних полігонів у районах атомних електростанцій і площадок родовищ корисних копалин створені нівелірні мережі у вигляді ліній нівелювання I і II класів, що є частиною комплексу наукових геофізичних досліджень. Вони служать для вивчення геодинамічних явищ і сучасних вертикальних рухів земної поверхні. Виміри на цих полігонах проводилися декількома послідовними циклами через відповідні проміжки часу.

Нівелірні мережі Ш и IV класів заповнюють нівелірні полігони I і П класів і служать для забезпечення топографічної зйомки всіх масштабів і рішення інженерних задач.

Уся висотна геодезична мережа України урівноважена за методом найменших квадратів за принципом від загального до окремого. Вихідними при цьому були лінії нівелювання I і II класів загальної мережі СРСР, урівноважені в 70 роки Московським аерогеодезичним підприємством (перша черга).

Прокладені після 1977 року лінії нівелювання I і П класів урівноважені вставками між вихідними знаками, що одержали висоти при зрівноважуванні ліній першої черги.

На всю територію України складені каталоги висот пунктів нівелювання I - IV класів, які систематизовані для карт масштабу 1:200 000. У каталогах поміщені висоти в Балтійській системі висот 1977 року.

Побудова планове геодезичної мережі.

Побудова висотної геодезичної мережі

Нівелірні мережі I і II класів служить головною висотною основою країни, що встановлює єдину систему висот на всій території України, а також служить для рішення наукових задач. Нівелірні мережі 3-го і 4-го класів створюються з метою згущення висотної основи для забезпечення топографічної зйомки всіх масштабів і рішення інженерних задач.

Нівелювання I класу виконується з найвищою точністю, що досягається завдяки використанню найбільш сучасних приладів і методик спостережень з цілковитим по можливості виключенням систематичних помилок.

Нівелювання I класу здійснюється повторно за тими ж лініями не рідше, ніж через 25 років, а в сейсмоактивних районах - через кожні 15 років.

Нівелірна мережа II класу створюється усередині полігонів I класу окремими лініями або системами з вузловими пунктами, утворюючи полігони з периметром 400 кілометрів.

Нівелювання II класу виконується з точністю, що забезпечує одержання нев'язок у ходах і полігонах, за абсолютною величиною не більших, ніж 5 мм. VL, де L - периметр полігонові або довжина ходу в кілометрах.

Лінії нівелювання I і II класів прокладаються переважно уздовж залізниць і автомобільних шляхів, а в разі потреби уздовж великих річок і інших трас з найбільш сприятливими ґрунтовими умовами і найменш складним рельєфом.

· У лінії нівелювання I і II класів, що примикають до морів або прокладаються уздовж великих водойм, водоймищ, озер, обов'язково включають основні і робочі репери, нулі рівнинних рейок вікових і постійних морських, річкових і озерних рівнинних постів.

Лінії нівелювання III класу прокладаються усередині полігонів II класу так, щоб виходили полігони з периметром 60-150 кілометрів.

Для забезпечення топографічної зйомки в масштабі 1:5000 і більш лінії нівелювання III класу прокладаються з розрахунком створення полігонів з периметром до 60 кілометрів.

Нівелювання Ш класу виконується з точністю, що забезпечує одержання нев'язки в ході або полігоні величиною не більш 10 мм VL, де L - довжина ходу або периметр полігона в кілометрах.

Нівелювання IV класу є згущенням нівелірної мережі Ш класу. Його виконують ходами довжиною не більше 50 км із точністю, що забезпечує одержання нев'язання в ході або полігоні величиною не більше 20 мм VL, де L - довжина ходу або периметр полігона в кілометрах.

Виміряні розходження висот пунктів нівелювання I і II класів варто виправляти поправкою за не паралельність рівнинних поверхонь. Нівелірні мережі всіх класів закріплюються на місцевості реперами і марками, що закладаються не рідше, ніж через 5 км (по трасі), у важкодоступних районах відстань між ними може бути збільшена до 7 кілометрів. На всіх лініях нівелювання I і II класів не рідше, ніж через 60 км, а також у вузлових точках, біля морських, основних річкових і озерних рівнинних постах закладаються фундаментальні репери.

У сейсмоактивних районах фундаментальні репери закладаються не рідше, ніж через 40 кілометрів