Географічна карта

Географічна карта та її елементи

Географічною картою називається зменшене узагальнене зображення земної поверхні на площині, побудоване за визначеним математичним законом, що показує за допомогою умовних позначок природні і суспільні явища відповідно до призначення даної карти.

Від інших зображень земної поверхні (фотографій, малюнків) географічну карту відрізняють:

-математичний закон побудови;

-використання умовних позначок;

-відбір і узагальнення зображуваних явищ; Математичний закон побудови полягає в тому, що для переходу від поверхні кулі або сфероїда до площини застосовуються картографічні проекції, що установлюють визначену залежність між координатами точок на поверхні кулі або сфероїда і координатами відповідних точок на площині і дозволяють враховувати перекручування плоского зображення. Використання умовних позначок дозволяє, зберігати на карті об'єкти місцевості, що не виражаються в масштабі карти; зображувати на карті рельєф земної поверхні, передавати не тільки зовнішній вигляд, але і внутрішні якості зображуваних об'єктів: породи лісу, типи населених пунктів, глибини боліт тощо (мал.1).

АЭРОЗЙОМКА МАСШТАБУ 1:20 000

АЭРОЗЙОМКА КАРТА МАСШТАБУ 1:50 000

Мал.1. Фотографічне і картографічне зображення місцевості

Зображення в масштабі 1:50 000 ДО ГЕНЕРАЛІЗАЦІЇ

ДО ГЕНЕРАЛІЗАЦІЇ ПІСЛЯ ГЕНЕРАЛІЗАЦІЇ

Зображення в масштабі 1:50000 Зображення в масштабі 1:100 000

Зменшене до масштабу 1:100 000

ДО ГЕНЕРАЛІЗАЦІЇ ПІСЛЯ ГЕНЕРАЛІЗАЦІЇ

Зображення в масштабі 1:100 000, Зображення в масштабі 1:200 000

зменшене до масштабу 1:200000

Мал.2.Зображення населеного пункту в масштабах 1:50 000, 1:100000, 1:200 000

Добір і узагальнення зображуваних явищ дозволяють за допомогою умовних позначок відобразити на карті найбільш істотні об'єкти, явища і їхні відмітні ознаки.

Необхідність добору й узагальнення стає очевидним при зображенні того самого об'єкта, наприклад, населеного пункту, у різних масштабах (мал. 2).

В міру зменшення масштабу зображення стає більш дрібним і тому важче читається; для збереження наочності потрібен добір об'єктів місцевості, а також узагальнення і підкреслення її характерних рис. Цей процес називається картографічною генералізацією, ступінь якої залежить від призначення і масштабу карти, характеру місцевості, системи умовних позначок і інших факторів.

Зміст географічних карт складається з елементів геодезичної і математичної основ та елементів зображення місцевості. До першого належать опорні пункти і зв'язана з ними координатна сітка, до других — масштаб, картографічна проекція і система розграфлення карти на аркуші, до третіх — зображені на карті гідрографія, рельєф, рослинність, ґрунти, населені пункти, шляхи сполучення, кордони тощо. Часто під змістом карти розуміють тільки третю групу елементів.

На полях карти розміщені різні зведення, що пояснюють і доповнюють зміст карти, що звичайно називаються зарамковим оформленням.