Вибір картографічної проекції

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 Голос)

Для всіх топографічних і оглядово-топографічних карт вибір проекцій зумовлений, оскільки проекції для них передбачені настановами (інструкціями) по складанню цих карт. Тому нижче мова буде йти лише про вибір проекцій для карт масштабів дрібніше 1:1000000.

Для карт дрібного масштабу, що охоплюють великі території, різні проекції дають і різні перекручування як за характером, так і за величиною, причому нерідко ці перекручування досягають досить значних розмірів, створюючи тим самим неправильне уяву про форму, площу і довжину території, що картографується.

Вибір картографічної проекції для тієї або іншої карти

— складна задача, що по своїй суті одного визначеного рішення не має. Суворо встановлених правил тут не існує. Однак можна відзначити ряд основних умов, що визначають цей вибір. До таких умов належать

— цільова настанова карти;

— положення та конфігурація на земній поверхні території, що картографується;

— розмір території, що картографується;

— особливості компонування карти;

— спеціальні і додаткові вимоги.

У цільовій настанові карти повинне бути зазначене її призначення (для школи, вузу або для спеціальних цілей: точних картометричних робіт, для загального огляду тощо) і вид (стінний, настільна або окремий аркуш атласу). Цільовою настановою карти насамперед вирішується питання, якою повинна бути її проекція за характером перекручувань. Рішення приймається в залежності від того, чи потрібно на карті зберегти рівність кутів або площ або для даної карти рівнокутність чи рівновеликість зображення мають другорядне значення. Зазвичай для оглядових карт, що тісно пов'язані з топографічними й оглядово-топографічними картами і для яких важливе значення має збереження напрямків, застосовують рівнокутні проекції; для політичних і економічних карт, на яких важливо зберегти правильне співвідношення площ окремих країн і територій, застосовують рівновеликі проекції і для навчальних карт, на яких немає потреби в збереженні одних властивостей зображення за рахунок збільшення перекручування інших, застосовують рівно-проміжні і довільні проекції. Зазначений підхід до вибору проекцій є розповсюдженим, однак його не завжди дотримаються.

Положення на земній поверхні території, що картографується, і її конфігурації визначають вибір проекції за видом меридіанів і паралелей нормальної картографічної сітки. Так для карт екваторіальних країн кращими будуть нормальні циліндричні проекції; для карт країн, розташованих у помірному поясі і витягнутих за паралелями — нормальні конічні проекції; для карт полярних областей і країн, що мають округлу форму, а також для карт півкуль — азимутальні і перспективні проекції; для карт країн, витягнутих за меридіаном — поперечно-циліндричні проекції; для карт країн, витягнутих по довільній дузі великого кола, — косі циліндричні проекції тощо

Розмір території, що картографується, також впливає на вибір проекції. Наприклад, для карт світу недоцільно застосовувати конічні й азимутальні проекції, тому що вони в цьому випадку будуть давати великі перекручування. Для світових карт у даний час широко використовуються псевдоциліндричні та інші проекції (за характером перекручувань довільні і рівновеликі). Нерідко застосовуються і циліндричні проекції (наприклад, довільна циліндрична проекція Урмаєва). Для карт материків зазвичай вживаються рівновеликі азимутальні проекції, наприклад, для карт Європи, Азії, Північної Америки, Південної Америки, Австралії й Океанії — рівновелика коса азимутальна проекція Ламберта, а для карт Африки — рівновелика поперечна азимутальна проекція Ламберта.

У поняття компонування карти входить розміщення на аркуші (на аркушах) карти картографічного зображення, додаткових зведень (врізних карт) і елементів зарамкового оформлення. Від особливостей компонування карти залежить вибір проекції за видом меридіанів і паралелей нормальної картографічної сітки.

До спеціальних вимог, що впливають на вибір проекції, можна віднести вимоги, пов'язані з призначенням карти. На морських картах необхідно, щоб локсодромія зображувалася прямою лінією. Таку вимогу, як відомо, задовольняє проекція Меркатора. Якщо необхідно, щоб на карті зображувалася прямою лінією ортодромія, то в цьому випадку варто застосувати центральну перспективну проекцію. На маршрутних польотних картах повинні зберігатися довжини за даним найкоротшим маршрутом і всі напрямки і кути. Очевидно, що для цих карт кращими будуть рівнокутні косі циліндричні проекції, на циліндрі, що дотикається земної кулі по дузі великого кола, що збігається з заданим маршрутом.

Як проекцію, що задовольняє додатковим вимогам, можна вказати довільну косу перспективну-циліндричну проекцію професора М. Д.Соловйова для навчальних карт.

Додаткові вимоги до цієї проекції наступні:

— полюс повинен зображуватися точкою;

— зображення північно-західної і північно-східної частин повинні мати менші повороти, ніж у конічних проекціях (менша кривизна паралелей);

— вид меридіанів і паралелей на карті повинен давати уявлення про кулястість земної поверхні.

При виборі проекції для тієї або іншої карти необхідно також враховувати наявний у цьому відношенні досвід з раніше виданих карт.

На закінчення необхідно відзначити, що, вирішуючи питання про вибір картографічної проекції, варто мати на увазі, що основним цінністю тієї або іншої проекції є не простота побудови меридіанів і паралелей і не вид картографічної сітки, а величина і розподіл перекручувань у проекції. Правильно обраною варто вважати ту проекцію, при застосуванні якої в центральній частині карти перекручування відсутні або є незначними; найбільші ж перекручування рівномірно розподіляються на краях зображення території, що картографується.

Зміст редакційно-підготовчих робіт

Призначення і зміст топографічних і оглядово-топографічних карт, вимоги до них, методика їхнього складання й оформлення визначаються настановами (інструкціями), що розробляються спеціальними міжвідомчими редакційними комісіями, затверджуються ГУГК України і є обов'язковими для усіх відомств і установ України. Висока якість настанов — одна з основних передумов створення високоякісних карт. Однак, які б досконалі не були настанови, вони не можуть врахувати всього різноманіття випадків складання топографічних карт. Створення карт ґрунтується, як правило, на використанні картографічних матеріалів, різних за геодезичною і математичною основами та змістом. Зображення кожного географічного ландшафту (району) вимагає індивідуального підходу й особливої методики складання. Нарешті, настанови служать протягом тривалого часу, за яке у виробничий процес вносяться різні зміни й удосконалення. Усе це, зрозуміло, не може бути заздалегідь передбачено в настановах. Тому безпосередньому складанню карти передують редакційно-підготовчі роботи, що передбачають:

— вивчення району, що картографується;

— збір і вивчення картографічних матеріалів;

— розробку редакційних документів.

Вивчення району, що картографується, має на меті виявити його типові риси і характерні риси і дати правильну оцінку картографічним матеріалам.

У результаті збору і вивчення картографічних матеріалів установлюються забезпеченість району картографічними матеріалами, якість цих матеріалів, ступінь і порядок їхнього використання. На основі проведених досліджень розробляються редакційні документи, в яких викладаються порядок і методика робіт стосовно до складання даної конкретної карти.

Значення редакційно-підготовчих робіт дуже велика: від своєчасного складання редакційних документів і якості їхнього відпрацьовування у великій мірі залежать успіх і якість роботи в цілому.

Після складання редакційних документів організовується їхнє вивчення картографами і ведеться підготовка останніх до виконання робіт зі складання карти й підготовці її до видання.


Вибір картографічної проекції - 5.0 out of 5 based on 1 vote