Вивчення району, що картографується, і картографічних матеріалів

Вивчення району, що картографується

Вихідним документом для вивчення району, що картографується, служить завдання на складання карти. У ньому вказуються масштаб карти, район, що картографується, найважливіші особливості методики робіт, з урахуванням характеру району, що картографується, і картографічних матеріалів.

Вивчення району починають із загального ознайомлення з ним за найбільш сучасними оглядовими картами, географічними описами та іншими літературно-довідковими матеріалами. У результаті загального ознайомлення встановлюють географічне положення району, його політико-адміністративну приналежність, зв'язок з іншими районами, головні об'єкти (великі міста, ріки, гірські хребти тощо). Потім проводять детальне вивчення району безпосередньо за основними картографічними матеріалами із залученням у необхідних випадках додаткових матеріалів.

Детальне вивчення району невіддільно від вивчення самих картографічних матеріалів. Ці види робіт знаходяться між собою в тісному зв'язку. Картографічні матеріали служать джерелом детального вивчення району.

У результаті детального вивчення району повинні бути виявлені типові риси і характерні риси місцевості, що визначають характер і ступінь генералізації зображення на карті, що складається. Якщо територія, що картографується, неоднорідна (маються ділянки густонаселені і рідконаселені, гірські та рівнинні, лісисті та безлісні тощо), то при детальному вивченні роблять її районування за різними типами місцевості, кожний з яких вимагає особливого підходу при генералізації його зображення на карті, яка складається. Кожну виділену ділянку території вивчають за елементами, керуючись правилом починати з головного, найбільш видатного і закінчувати другорядним, менш істотним. Наприклад, при вивченні річкової мережі спочатку вивчаються основні ріки, потім їхні великі притоки і, нарешті, дрібні притоки.

Отримані відомості за характеристикою окремих ділянок території й елементів місцевості систематизуються і надалі використовуються при розробці редакційного плану.

Вивчення картографічних матеріалів має на меті установити якість матеріалів з погляду забезпечення високої якості карти, що складається, а також порядок і способи їхнього використання при складанні відповідно до отриманого завдання. Різнорідність картографічних матеріалів, можливі відхилення від загальних установок, покладених в основу створення тієї або іншої карти, зобов'язують проводити всебічний і ретельний аналіз кожного аркуша карти, яка використовується як картографічний матеріал. Картографічні матеріали вивчаються:

— шляхом перегляду змісту, зарамкового тексту й оформлення матеріалу та ознайомлення з літературними джерелами, що відносяться до даного матеріалу і території, що катрографується;

— шляхом порівняння досліджуваного матеріалу з матеріалами, що його перекривають.

При вивченні матеріалів іноземного походження необхідно мати точний переклад пояснень умовних позначок і зарамкового тексту, що поміщається на відбитках.

Вивчення матеріалу будь-якого походження починають із загального перегляду, після чого приступають до порівняння досліджуваного матеріалу з його іншими матеріалами, що перекривають, насамперед з тими, вірогідність яких не викликає сумнівів. У результаті порівняння звичайно виявляються ті або інші розбіжності, у зв'язку з чим часто виникає необхідність у залученні ряду інших матеріалів для того, щоб визначити найбільш правильне джерело. Вивчення матеріалів можна вважати закінченим тільки тоді, коли будуть остаточно встановлені їхня точність, ступінь відповідності сучасному станові місцевості і ступінь використання для карти, що складається, тобто коли всі матеріали будуть чітко розмежовані на основні, додаткові та довідкові.

Неповно проведене вивчення матеріалу може бути серйозним гальмом у роботі картографа-укладача: укладач буде відволікатися на вирішення різних питань, що не мають прямого відношення до складання, що не може не позначитися на якості карти.

Вивчення кожного матеріалу з метою визначення його придатності для використання в якості основного варто починати з перегляду зарамкового оформлення, у результаті якого встановлюються масштаб, розграфлення й номенклатура аркушів, рік видання, зйомки, рекогносцировки, складання, виправлення, висота перетину рельєфу й інші відомості.

На топографічних і оглядово-топографічних картах номер і рік видання вказуються в північно-західному куті в розриві рамки, наприклад: перше видання 1997 року. У південно-східному куті в розриві рамки вказуються номер замовлення на друк, дата друку (місяць, рік) і скорочене позначення підприємства (буква), на якому видрукуваний даний аркуш карти. Ступінь покриття території, що картографується, досліджуваним матеріалом визначається після нанесення розташування його аркушів на схему або збірну таблицю.

При вивченні геодезичної і математичної основ даного картографічного матеріалу встановлюють системи координат і висот, довготу початкового меридіана і перевіряють правильність побудови рамок аркушів і нанесення координатної сітки, а також відповідність положення геодезичних пунктів на карті значенням координат, зазначеним у каталогах. У необхідних випадках одним зі способів, розглянутих у § 29, визначають виправлення в координати вершин кутів рамок за перехід до Системи координат 1942 року. Оцінка точності матеріалу виробляється на основі аналізу геодезичного обґрунтування, при якому перевіряються достатність кількості геодезичних пунктів і рівномірність їхнього розташування на аркушах, а також виявляються наявність і розміри зрушень, розривів і перекриттів між окремими аркушами за рамками і між контурами на тому самому аркуші.

Маркірування видання при передруці не міняється доти, доки карта друкується без істотних зміні, доповнень і виправлень її змісту, тобто поки не буде виготовлений новий оригінал карти за Новими картографічними матеріалами.

Дослідження змісту карти починається з вивчення прийнятих на картографічному матеріалі умовних позначок і встановлення ступеня їхньої відповідності умовним знакам карти, що складається. При вивченні іноземної карти з'ясовуються способи переходу від класифікацій елементів змісту, прийнятих на іноземній карті, до класифікацій, установленим для топографічних і оглядово топографічних карт. Для цього використовуються спеціальні порівняльні таблиці умовних позначок, виготовлені зазвичай центральним редакційним органом.

Зміст основного матеріалу вивчають за окремими елементами, розглядаючи кожен елемент у взаємному зв'язку з іншими елементами.

При вивченні гідрографії перевіряються правильність положення об'єктів гідрографії й ув'язування їх із зображенням рельєфу й інших елементів змісту карти; встановлюються прийнята на карті класифікація озер, рік, каналів, ям, відповідність їхнього зображення вимогам, пропонованим до карти, що складається; погодженість оцінок урізань води з напрямком плину тощо

При вивченні населених пунктів встановлюються особливості їхнього зображення, густота в різних районах, відображення видатних будинків. З'ясовуються класифікація населених пунктів і ступінь її відповідності класифікації, прийнятої для карти, що складається. За новітніми довідниками перевіряються кількість жителів і адміністративне значення населених пунктів.

При вивченні мережі доріг досліджується їх класифікація, визначаються її відповідність новітнім відомостям, порядок переходу до нашої класифікації, повнота і вірогідність картографічного зображення мережі доріг, дорожніх споруджень тощо.

При вивченні рельєфу встановлюються спосіб зображення і висота перетину, відповідність якості зображення рельєфу пропонованим вимогам, ув'язування зображення рельєфу з іншими елементами змісту карти, погодженість горизонталей з висотними оцінками і правильність самих оцінок.

При вивченні рослинності і ґрунтів досліджуються їхня класифікація і способи зображення, правильність і повнота характеристик різних видів рослинності і ґрунтів, правильність контурів і ув'язування їх з іншими елементами змісту карти.

Вивчення кордонів і політико-адміністративного розподілу проводиться у відношенні правильності положення кордонів і відповідності їх сучасному політичному розподілові й адміністративному пристроєві.

При вивченні географічних найменувань визначаються мова, на якії вони дані, правильність їх передачі, відповідність назвам, прийнятим на раніше виданих картах, наявність перейменувань тощо.

Важливим фактором, що впливає на використання картографічного матеріалу, є його оформлення.

Воно може ускладнити або полегшити технологічний процес складання карти. При вивченні оформлення визначаються кольори і кількість фарб, чіткість і товщина ліній, можливість зменшення, стан матеріалу (наявність брудних плям, пом’ятостей), придатність його для фотографування тощо.

На основі аналізу результатів вивчення основних картографічних матеріалів і району, що картографується, встановлюється ступінь правильності відображення на них типових рис і характерних рис місцевості в цілому, а також визначаються конкретні способи використання картографічного матеріалу і необхідність підготовки його до складання. Останні питання докладно розглядаються в розділі V.

Слід зазначити, що при використанні іноземних картографічних матеріалів у їхню підготовку до складання входить транскрибування географічних назв, що зазвичай виконується централізованим порядком (див. § 25).

Матеріали, що передбачається використовувати як доповнення, досліджуються вищеописаними методами, але тільки з тиском на той елемент змісту, при зображенні якого на карті, що складається, вони будуть використовуватися. Шляхом порівняння додаткового матеріалу з основним установлюють внесені ним доповнення і зміни в зображення того або іншого елемента змісту карти.

При вивченні аерознімків, які використовувались як додатковий матеріал, установлюють дату зальоту, масштаб, формат, фотографічну і фотограметричну якість аерознімків, а також характер і кількість змін і доповнень, внесених ними в зміст основного матеріалу. Від фотографічної якості аерознімків у великому ступені залежить якість і точність виконання наступних робіт, тому в цьому відношенні до аерознімків повинні бути пред'явлені найтвердіші вимоги. Фотографічна якість аерознімків визначається на око, шляхом порівняння аерознімків із затвердженими еталонами.

Характер і кількість змін і доповнень, внесених аерознімками, визначаються шляхом їхнього звірення з основним картографічним матеріалом. Правильність зображення рельєфу на карті перевіряється за допомогою стереоскопічного розглядання аерознімків. Порівнюючи карту з аерознімками, установлюють можливість використання показаних на карті контурів для прив'язки аерознімків. На основі проведеного вивчення робиться висновок про порядок використання аерознімків і про технічні способи перенесення змін і доповнень на карту, що складається.

При вивченні літературно-довідкових матеріалів головна увага звернена на конкретність, точність і сучасність наявних у них даних. У вірогідності літературно-довідкових матеріалів переконуються шляхом порівняння їх із уже перевіреними літературними джерелами і картами. У ході вивчення літературно-довідкових матеріалів установлюються найменування матеріалу, автор, видавець, рік видання, рік, до якого належать відомості, приведені в книзі, і даються характеристика змісту і короткий конкретний висновок про ступінь використання матеріалу.