Сутність картографічної генералізаці

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (2 Голоса)

Картографічна генералізація

Для з'ясування сутності картографічної генералізації варто порівняти між собою зображення однієї і тієї ж місцевості, що є на аерознімку і на топографічній карті.

Аерознімки відображають місцевість з найбільшими подробицями. Однак читаність їх залежить від масштабу зображення, і в цьому полягає їхній істотний недолік. Так, із зіставлення аерознімків різних масштабів видно, що в міру зменшення масштабу зображення розпізнається менша кількість об'єктів. Деякі з об'єктів стають зовсім нерозрізненими, в інших змінюються обриси контурів за рахунок їхнього згладжування. Зміни ці відбуваються механічно, залежать винятково від розмірів об'єктів і нерідко суперечать їх значенням. Наприклад, міст 1, що має велике орієнтирне значення, але відносно невеликі розміри, губиться на аерознімку, тоді як город 2, що має менше значення, але великі розміри, виступає на перший план. Численні другорядні деталі обрисів присадибних ділянок 3 роблять важким читання зовнішнього контуру населеного пункту.

На карті на відміну від аерознімку виділяються і підкреслюються відповідно її призначенню основні, найбільш істотні об'єкти і характерні риси місцевості.

Порівнюючи між собою аерознімок (мал. 61 в) і топографічну карту того самого масштабу (мал. 61 г), можна бачити, що карта правильно відтворює місцевість, точно передає розташування об'єктів, зберігає (незалежно від розмірів) усі ті об'єкти і деталі обрисів контурів, що необхідні при користуванні картою, і разом з тим не містить об'єктів і деталей, що за малою значимістю і невеликими розмірами не представляють інтересу.

Така цінна властивість топографічної карти досягається тим, що при її складанні на основі наукового аналізу відомостей про місцевість утворюється картографічна генералізація, тобто добір, узагальнення, виділення всього головного та істотного в залежності від призначення карти, її масштабу й особливостей місцевості. Картографічна генералізація обумовлюється визначеними факторами і має свої прийоми, знання і вміле застосування яких забезпечує створення географічних карт високої якості.

Значення картографічної генералізації неодноразово підкреслювалося видатними вченими.

Ще М. В.Ломоносов жадав від укладачів географічних карт усебічного знання й обліку особливостей місцевості «... щоб на карті не призначити малого і не пропустити великого місця».

В. В.Вітковський у книзі «Практична геодезія (1897 рік) підкреслює, що «.... переповнення подробицями зовсім не вказує на цінність карти, напроти того, треба піклуватися про її ясність і виразність».

Картографи в XIX і початку XX століть накопичили великий досвід у розробці питань картографічної генералізації, що був узагальнений у виданих у той час правилах, проектах і інструкціях по складанню карт і атласів. Важливі методологічні питання генералізації викладені видатним географом Н. Н.Баранським у роботі «Генералізація в картографії й у географічному текстовому описі». Основні поняття про картографічну генералізацію дані К. А.Салищевим у його книгах і статтях з картографії. Різні дослідження з питань генералізації проведені В. И.Суховим, Ю. В.Філіпповим, А. М.Комковим та іншими.

Фактори картографічної генералізації.

Факторами, що визначають характер і ступінь генералізації, є:

— призначення карти;

— її масштаб;

— географічні особливості району, що картографується;

— умовні позначки;

— картографічні матеріали.

Призначення карти обумовлює її зміст і масштаб. У залежності від призначення встановлюються елементи й об'єкти, що підлягають показові на даній карті, визначається необхідний ступінь повноти і подробиці зображення всіх елементів її змісту.

Залежність змісту карти від її призначення можна помітити, порівнюючи між собою загальногеографічні і спеціальні карти. На перших, як відомо, з більш-менш однаковими подробицями зображуються населені пункти, дороги, ріки, рослинність, рельєф та інші елементи місцевості, на других же повно і докладно відображаються один-два обраних елемента змісту, а інші елементи зображуються з набагато меншими подробицями або не даються зовсім.

Вплив призначення на зміст особливо помітний при порівнянні карт одного масштабу, але різного призначення, наприклад довідкової і навчальної (мал. 2). Таким чином, призначення карти є першим і головним фактором, що визначає характер і ступінь картографічної генералізації.

довідкова карта

 

Аерознімки і картографічне зображення місцевості

Рис.1.Аерознімки і картографічне зображення місцевості.

Масштаб карти установлюють виходячи з її призначення. Якщо карта призначена для вимірювальних робіт і використання на місцевості, то вона складається в досить великому масштабі.

Частини довідкової (угорі) та навчальної карт

Мал. 2.Частини довідкової (угорі) та навчальної карт.

Обраний масштаб карти у свою чергу впливає на ступінь генералізації: чим дрібніше масштаб карти, тим менше можливостей для зображення об'єктів і їхніх деталей. Отже, зменшення масштабу карти вимагає зменшення кількості об'єктів, що на неї наносяться, і значного узагальнення їхніх накреслень, тобто більшого ступеня генералізації.

Географічні особливості району, що картографується, мають великий вплив на характер і ступінь картографічної генералізації. Ті самі об'єкти в різних типах місцевості мають неоднакове значення. Тому не можна характер і ступінь генералізації, прийняті при складанні карти одного визначеного району, механічно переносити на складання карти іншого, відмінного за характером району. Так, наприклад, колодязі, що виключаються зі змісту топографічної карти масштабу 1:100000 обжитих, добре обводнених районів, стають найважливішими об'єктами змісту карти того ж масштабу пустельних і напівпустельних районів і підлягають обов'язковому показові. Стежина в горах або тайзі має більше значення, ніж в обжитій місцевості гарний путівець, прокладений поблизу шосе, тощо.

Крім того, кількість та зображення об'єктів, що наносяться, повинні правильно передавати характер (типові риси) району, що картографується. Тому в кожнім випадку, перш ніж нанести об'єкт на карту або узагальнити його обриси, необхідно визначити значення об'єкта в даному ландшафті.

Умовні позначки, якими на картах зображуються об'єкти місцевості, розробляються виходячи з призначення і масштабів карт, з урахуванням географічних особливостей районів. Розміри багатьох умовних позначень не відповідають дійсним розмірам об'єктів на місцевості. Наприклад, ширина умовного знака залізниці на карті масштабу 1:100000 у 5—6 разів перевершує дійсну ширину дороги, взятої в масштабі, а на карті масштабу 1:500 000 — у 25—30 разів. Це спричиняє неминучі зрушення і порушення точності положення, зображень об'єктів, розташованих поруч з дорогою. В окремих випадках, щоб не переносити позначення сусідніх об'єктів, зменшують розміри умовного знака даного об'єкта. Для виділення важливих об'єктів звертаються до збільшення розмірів умовних позначок.

Значне місце на карті займають підписи назв, що скорочують площу для розміщення інших елементів змісту карти.

Подібні особливості умовних позначок ускладнюють генералізацію і жадають від картографів, крім спеціальних знань, ще і високої графічної культури. Отже, при проведенні генералізації необхідно вміло застосовувати умовні позначки, розміщати їх з урахуванням взаємозв'язку об'єктів на місцевості і змінювати в припустимих межах їхні розміри.

На генералізацію дуже впливають картографічні матеріали, оскільки їхній зміст уже деякою мірою генералізовано. Правильна генералізація змісту на картографічних матеріалах полегшує роботу зі складання карти. При незадовільній генералізації зміст картографічних матеріалів повинен бути виправленим за першоджерелами та іншим більш надійним матеріалом (топографічні карти масштабів 1:50000 і крупніше, аерознімки тощо). Оцінка правильності генералізації всіх елементів змісту на картографічних матеріалах виробляється перед складанням карти.


Сутність картографічної генералізаці - 5.0 out of 5 based on 2 votes