Складання карт із використанням аерознімків

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 Голос)

Особливості складання (виправлення) карт із використанням аерознімків

Використання аерознімків для відновлення застарілих виданих карт, а також для повного або часткового виправлення при складанні карт виконуються наступні роботи:

— планово-висотна підготовка аерознімків;

— обробка аерознімків, що полягає в дешифруванні на них контурів і одержанні зображення рельєфу;

— перенесення зображення контурів і рельєфу з аерознімків на карту, що складається (що виправляється).

Точки планової і висотної підготовки, необхідні для перенесення змін і доповнень з аерознімків на карту, можуть бути отримані шляхом камерального їх впізнання на аерознімках за картою або шляхом побудови фотограметричних мереж. Для перенесення змін і доповнень з аерознімків на карту за допомогою приладів оптичного проектування або пантографа на кожнім аерознімку необхідно мати не менш п'яти планових точок (у кожнім куті робочої площі аерознімка і поблизу від його центра). Якщо виправлення карти відбувається за допомогою універсальних стереофотограметричних приладів, то на кожній стереопарі повинно бути не менш чотирьох планово-висотних точок, розташованих поблизу її кутів. При стереоскопічній зйомці рельєфу на топографічному стереометрі на кожній стереопарі повинно бути не менш шести висотних точок.

Точками планової підготовки аерознімків, що орієнтуються на них за картою, можуть бути геодезичні пункти виразні контурні точки (перехрестя доріг і вулиць, характерні вигини і злами основних контурів тощо) і місцеві предмети. Висоти цих точок, необхідні для введення поправок за вплив рельєфу при перенесенні зображення з аерознімків на карту, що складається (що виправляється), досить визначити за горизонталями карти.

Якщо необхідної кількості планових точок неможливо підібрати для окремих аерознімків, то відсутні точки визначаються на карті методом фототріангуляції, шляхом їхньої вставки за допомогою восківок напрямків не менш як із трьох сусідніх аерознімків. Обумовленими точками можуть бути будь-які злами контурів, чітко видимі на аерознімках, але найкраще вибирати ті точки, планове положення яких при звіренні аерознімків з картою виявилися сумнівними. Визначення вставкою планового положення таких точок послужить одночасно і контролем правильності їхнього розташування на карті, а, отже, і контролем точності карти, що виправляється.

Якщо необхідної кількості планових точок не визначено для цілого ряду аерознімків, що йдуть один за одним, то в цьому випадку варто побудувати вільну мережу площинної фототріангуляції, ввівши в неї як відсутні, так і надійно опізнані за картою точки. Останні послужать основою для приведення мережі до масштабу карти, тобто для її редукування за допомогою фоторедуктора, пантографа або оптичного проектора. Відсутні точки будуть отримані на карті в результаті редукування.

У гірських районах, що характеризуються великими різницями висот, планове положення точок визначається більш точно методом просторової фототріангуляції. Висотна підготовка аерознімків виконується тільки в тому випадку, якщо на аркуші карти виявлені великі перекручування в зображенні рельєфу, для усунення яких буде потрібна обробка аерознімків на фотограметричних приладах.

Точки висотної підготовки аерознімків можуть не збігатися з точками їхнього планового обґрунтування. При виборі висотних точок варто виходити з точності визначення за картою їхніх висот, а не з точності їхнього планового положення.

Як точки висотного обґрунтування в першу чергу використовуються геодезичні пункти і точки з підписаними на карті висотами, навіть якщо вони і не є контурними точками. У цьому випадку планове розташування точок відзначається на аерознімках при їхньому стереоскопічному перегляді. При невеликих кутах нахилу місцевості наближене визначення планового розташування цих точок не позначиться на точності їх висот. У виняткових випадках допускається вибирати і такі точки, висоти яких з достатньою точністю можна визначити за горизонталями карти. Нарешті, при повній неможливості знайти на карті необхідне число висотних точок для даної стереопари варто підібрати висотні точки на найближчих двох і більш стереопарах. Відсутні висотні точки для кожної стереопари в цьому випадку визначаються одним зі способів просторової фототріангуляції, розглянутих у курсі топографії.

Після визначення точок планово-висотної підготовки починають обробку аерознімків, що полягає в дешифруванні на них контурів і одержанні зображення рельєфу. При значних змінах контурів на всьому аркуші карти або на окремих його ділянках виконуються повне дешифрування і креслення необхідних аерознімків. Якщо зміни контурної частини карти невеликі, то на аерознімках дешифруются і кресляться лише контури, які змінилися та об'єкти, які з'явилися. В окремих випадках виправлення можуть відбуватися безпосередньо на складальну (що виправляється) карту без креслення об'єктів на аерознімках. Ступінь зміни контурів установлюється шляхом порівняння зображення того або іншого елемента на карті з зображенням відповідного елемента на аерознімку.

Камеральне дешифрування аерознімків

Виконується обов'язково за допомогою стереоскопа шляхом детального звірення їх з картою, що виправляється та іншими наявними картографічними матеріалами.

Зображення рельєфу на аерознімках може бути отримане шляхом зйомки рельєфу спеціальними приладами або шляхом перенесення на них горизонталей з карти з наступним узгодженням останніх зі стереоскопічно видимими формами рельєфу.

При великих перекручуваннях у зображенні рельєфу на всьому аркуші карти або на окремих його ділянках виконується заново зйомка рельєфу за аерознімками. Зйомку рельєфу гірської місцевості, коли різниця висот у межах стереопари перевищує 400м, варто робити на універсальному фотозменшувачі. Для зйомки горбкуватого і рівнинного рельєфу доцільніше застосовувати топографічний стереометр. Для орієнтування аерознімків на стереометрі і для зовнішнього орієнтування моделі місцевості на універсальному фотозменшувачі використовуються точки висотної підготовки. Способи зйомки рельєфу на зазначених приладах розглядаються в курсі топографії.

Якщо перекручування в зображенні рельєфу на карті незначні і для внесення необхідних виправлень потрібна тільки часткова зміна малюнка горизонталей, то воно відображається на аерознімках при їхньому стереоскопічному перегляді. При цьому на аерознімки переносяться з карти горизонталі, а потім за допомогою стереоскопа додаються окремі пропущені дрібні форми рельєфу (гірки, лощини тощо) або виправляється перекручене зображення форм. Таке виправлення рельєфу виробляється без визначення висот точок і будь-яких вимірів на аерознімках.

Зображення на аерознімках креслиться трьома фарбами: контури— чорною (тушшю), гідрографія — зеленою, рельєф — коричневою. Потім зображення з аерознімків переноситься на карту, що складається (виправляється), тобто не звичайним чином підготовлений планшет, на якому змонтовані сині копії з основного картографічного матеріалу. Перенесення зображення з аерознімків на карту, що складається (виправляється) може бути виконано оптичним проектуванням, пантографуванням, зарубками за допомогою пропорційного циркуля і перемальовуванням за клітинками.

Оптичне проектування застосовується, коли зображення рельєфу і контурів на карті має потребу в значних виправленнях. При цьому при великих перспективних перекручуваннях аерознімків використовується оптичний проектор, що дозволяє трансформувати зображення, а при незначний-картографічний проектор ПКВ. У випадку наявності на аерознімках великих перекручувань за вплив рельєфу оптичне проектування відбувається за висотними зонами. Зведення між висотними зонами варто робити таким чином, щоб не спотворити конфігурації контурів і форм рельєфу. Для цього зведення починається від точок, розташованих на середній площині зон. Систематичну розбіжність між контурами карти і спроектованого зображення, що не перевищує 1 мм, варто залишати на карті без виправлень, вважаючи цю розбіжність наслідком погрішностей карти і проектування.

Пантографування може бути застосовано тільки при виправленні аркушів карт рівнинних районів у випадках, коли перспективні перекручування аерознімків не перевищують 0,4 мм на точках планової підготовки.

Зарубки за допомогою пропорційного циркуля застосовуються для перенесення з аерознімків на карту, що складається (виправляється) лише окремих деяких змін і доповнень. З огляду на це, при дотриманні визначених умов пропорційним циркулем можна переносити зображення і з аерознімків, що мають перспективні перекручування і перекручування за вплив рельєфу.

Щоб при роботі пропорційним циркулем звести до мінімуму помилки від перспективних перекручувань аерознімків і перекручувань за вплив рельєфу, необхідно дотримувати наступні умови:

— опорні точки, за якими встановлюється масштаб пропорційного циркуля, і точки, від яких наносяться зарубки і зміни, треба вибирати приблизно на одній висоті з об'єктом, що виправляється або знову наноситься; цим значною мірою зменшуються помилки від перекручувань за вплив рельєфу;

— установку масштабу пропорційного циркуля варто робити за великими відстанями, а наносити виправлення — по малим, від найближчих до місця виправлення контурних точок. Точки для установки масштабу пропорційного циркуля вибираються з таким розрахунком, щоб місце, що потребує виправлення, знаходилося між ними; цим значною мірою зменшуються помилки від перспективних перекручувань аерознімків;

— кожен об'єкт варто наносити зарубками від трьох збережених без змін контурних точок. У випадку, коли об'єкт, що наноситься, розташований на річці, дорозі або іншому лінійному елементі, можна нанести його від однієї точки, але з обов'язковою перевіркою від іншої, розташованої на протилежній стороні. Якщо при нанесенні об'єкта виходять графічні нев'язки порядку 0,5 мм, то остаточне його положення намічається або в середині трикутника погрішності, отриманого в результаті зарубки, або встановлюється як середнє з двох визначень на лінійному елементі.

Зі сказаного випливає, що масштаб пропорційного циркуля встановлюється не один раз для усього аерознімка, тобто не на середній масштаб аерознімка, а стільки разів, скільки це необхідно для перенесення всіх змін і доповнень з аерознімка на карту, що виправляється.

Спосіб перемальовування за клітинками може застосовуватися для перенесення зображення на карту, що складається (виправляється) тільки з аерознімків рівнинної місцевості, на яких перекручування за вплив рельєфу не перевищують 0,4 мм. Перспективні перекручування аерознімків при цьому способі виключаються в процесі перемальовування. Фігури клітинок утворяться від з'єднання прямими лініями ідентичних точок на аерознімках і карті, що виправляється. До способу перемальовування за клітинками доцільно звертатись при наявності на аерознімках рівнинної місцевості великих перспективних перекручувань.

Усі перераховані способи перенесення зображення з аерознімків на карту, що складається (виправляється) припускають попереднє нанесення зображення олівцем. Після цього виконується генералізація елементів змісту карти з кресленням їхньою тушшю іх фарбами.

На закінчення необхідно вказати, що при виправленні карти за аерознімками доцільно трохи змінити встановлений настановами порядок складання, а саме – складання за елементами робити не на всьому аркуші карти відразу, а за окремими його ділянками відповідно робочим площам окремих аерознімків. Спочатку цілісно скласти ділянку карти в межах одного аерознімка, потім іншого тощо. Цим самим усувається необхідність у багаторазовому звертанні до одного й того ж аерознімку, а отже, і підвищується продуктивність праці.

Порядок відпрацьовування окремих елементів у межах кожного аерознімка так само змінюється. Складання починається з різко виражених контурів, що не змінилися, і закінчується нанесенням усіх виявлених змін і доповнень.

Складання карт із використанням аерознімків - 5.0 out of 5 based on 1 vote