Зведення і зарамкове оформлення складального оригіналу карти

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 Голос)

Оформлення складального оригіналу карти

Топографічні і оглядово-топографічні карти, як відомо, є багатоаркушними. Якщо ми говоримо, наприклад, про карту масштабу 1:1000000 на ту або іншу територію, то маємо на увазі не один аркуш карти, а кілька десятків, іноді навіть сотень аркушів. Усі ці аркуші при їхньому з'єднанні (склейці) за загальними сторонами рамок повинні давати суцільне зображення місцевості, без розривів і перекриттів. Для цього зображення всіх елементів змісту карти за загальними сторонами рамок суміжних аркушів повинне бути суворо погодженим.

Узгодження елементів змісту багатоаркушних карт за загальними сторонами рамок суміжних аркушів називають зведенням аркушів.

Зведені аркуші карти повинні задовольняти наступним вимогам:

— елементи, що зводяться, на обох аркушах повинні знаходитися на відповідних рівних відстанях від найближчих ліній координатної сітки або ліній меридіанів і паралелей;

— умовні знаки елементів, що зводяться, за розміром і розміщенням повинні бути однаковими на обох аркушах;

— прямолінійні об'єкти повинні бути зведені без зламу на стороні рамки, що зводиться;

— генералізація елементів, що зводяться, повинна бути виконана однаково на обох аркушах.

Розглянемо на прикладах, як треба розуміти ці вимоги.

На мал. 1 «а» показане зведення контуру луки. На одному аркуші найближчі лінії координатної сітки  і контур луки, що зводиться, перетинають загальну сторону рамок аркушів у точках а, б, в, г, а на іншому - відповідно в точках а', б', в', г'.

Зведення контуру луки

Мал. 1 Зведення контуру луки (масштаб 1:50000) а) виправлене зображення контуру на двох сусідніх аркушах, б) вигляд контуру після склейки аркушів.

Для виконання зведення необхідно, щоб аб = а'б' і вг=в'г'. Крім того, контур луки не повинен одержати в результаті зведення неіснуючих вигинів і зламів; розміри і розміщення умовних значків луки на обох аркушах карти також повинні бути погоджені. Виконання зазначених умов дозволить одержати після склейки суміжних аркушів суцільне, правильне зображення луки (мал. 1б).

При перетинанні загальною стороною рамок суміжних аркушів об'єктів, що мають власні назви, наприклад населених пунктів, озер, ставків, урочищ, хребтів тощо, підписи цих об'єктів також повинні бути зведені. Якщо населений пункт розташовується на двох або більш суміжних аркушах, підпис його назви міститься цілком на тому аркуші, на якому розташована велика його частина (мал.1 а — праворуч). На суміжному або суміжному аркушах підпис цього ж населеного пункту дається за внутрішньою рамкою так, як це показано на мал. 1 а — ліворуч. При такому розташуванні підписів після склейки суміжних аркушів отримаємо суцільне зображення населеного пункту й один підпис до нього (мал. 1б).

Інакше чинять при зведенні таких об'єктів, як озера, ставки, урочища тощо, якщо вони розташовуються на двох і більш суміжних аркушах. Кожний із цих об'єктів позначається одним підписом у розрядку через всі аркуші. Відсутні до повної назви частини підписи розташовуються на кожнім аркуші за внутрішньою рамкою (мал. 3 и). Розташування букв основних підписів на всіх аркушах, що зводяться, повинне бути суворо погодженим між собою для того, щоб при склейці цих аркушів одержати один загальний підпис (мал. 3 б).

Зведення підпису населеного пункту

а) б)

Мал 2 Зведення підпису населеного пункту (масштаб 1:50000). а)розміщення підпису населеного пункту на двох сусідніх аркушах, б)вид населеного пункту після склейки аркушів.

Усі підписи і їхні частини, що виносяться за західну і східну сторони рамки, розташовуються з півдня на північ.

Зведення підпису урочища

Мал.3 Зведення підпису урочища (масштаб 1: 50000) а) розміщення підпису урочища на двох сусідніх аркушах, б) вид урочища після склейки аркушів.

Техніка виконання зведень визначається видом матеріалів, між якими слід зробити зведення, а вид матеріалів у свою чергу залежить від того, де складаються суміжні аркуші карти: у тій же самій установі або в різних. Якщо суміжні аркуші складаються в тій же установі, то зведення беруться безпосередньо між складальними оригіналами. При цьому користуються звичайним циркулем, якщо масштаби оригіналів однакові, і пропорційним циркулем або клиновим масштабом, якщо масштаби оригіналів різні. У випадку незведення об'єктів до 0,5 мм їхнє розташування виправляється на обох оригіналах шляхом розподілу отриманого нев'язання навпіл. Виправлене розташування точки перетинання загальної сторони рамок аркушів з даним контуром відзначається наколом циркуля, потім вичищається, починаючи від рамки, відрізок контуру довжиною 2—3 мм і проводиться лінія, яка з'єднуює край підчищеного контуру з наколотою точкою. При незведеннях контурів більш 0,5 мм для з'ясування розбіжностей залучаються вихідні картографічні матеріали, і положення контуру виправляється на тому оригіналі, де допущена неточність.

Зведення прямолінійної ділянки дороги

Мал. 4. Зведення прямолінійної ділянки дороги (масштаб 1:50000).

Виконання зведення не можна робити механічно (накол у накол), тому що це може привести до зламів контурів і горизонталей. Щоб цього не відбулося, при зведенні необхідно враховувати напрямок об'єктів, що зводяться. Особливо уважно треба зводити зображення прямолінійних ділянок залізних і шосейних доріг, ліній електропередачі і т. п. У цих випадках виправлення варто розподіляти від сторони рамки оригіналу до найближчого повороту даного лінійного об'єкта. Для цього на восківці креслиться частина сторони рамки аркуша з лініями координатної сітки й об'єкт, що зводиться, до першого повороту на одному й іншому оригіналах (мал. 4). Потім на восківці точки повороту з'єднуються прямою лінією (на мал. 4— пунктирна лінія), восківка накладається по черзі на оригінали, що зводяться, на які переколюється точка перетинання проведеної лінії зі стороною рамки аркуша (на мал. 4 точка а). Після цього неправильне положення контуру вичищається, і контур, що зводиться, креслиться на кожному оригіналі прямою лінією, що з'єднує точку першого повороту контуру з наколотої на стороні рамки точкою.

Якщо суміжні аркуші складаються в різних установах, то для зведень висилаються чорні відбитки зі складальних оригіналів. Як виключення можуть висилатися смуги чорних відбитків або викопіювання на восківці по стороні рамки, що зводиться, аркуша. При цьому ширина смуги чорного відбитка повинна бути не менш 5 см, а викопіювання — не менш 2 см. Відповідні сторони рамок складального оригіналу й отриманого відбитка (викопіювання) шляхом прикладання останнього точно сполучаються за вершинами кутів їхніх рамок і за лініями координатних сіток. У випадку деформації відбитка (викопіювання) сполучення виробляється вроздріб (за координатною сітці).

Особливістю зведення в даному випадку є те, що всі незначні розбіжності в розташуванні контурів і підписів виправляються тільки на оригіналі. Виправлення відбувається звичайним шляхом, тобто горизонталі, що зводяться, дороги, контури тощо вичищаються і кресляться у виправленому виді. В установу, що надіслала зведення, висилається підтвердження, що зведення прийняте. Якщо ж виявляються елементи, що звести не можна, то висилається підтвердження про часткове прийняття зведення з додатком спеціально виготовленого викопіювання незведень.

В усіх випадках виконання зведень починається з перевірки на обох оригіналах правильності підписів географічних координат вершин кутів рамки і правильності нанесення й оцифровування координатної сітки.

При зведенні особлива увага звертається на погодженість

— кордонів;

— напрямків і класифікації залізних і шосейних доріг;

— напрямків плину рік і каналів, їхньої ширини, підписів урізів води;

— назв населених пунктів, рік, озер, урочищ тощо, розташованих на суміжних аркушах;

— шрифтів підписів за характером і розміром;

— горизонталей і штрихів, що показують напрямки схилів;

— заповнення умовними значками контурів, розташованих на суміжних аркушах.

Оцінка про виконане зведення робиться тушшю на полях оригіналу. Запис розташовується проти середини зведеної сторони рамки на відстані 1см від краю планшета. В оцінці повинне бути зазначено, з яким матеріалом зроблене зведення (вид матеріалу, номенклатура, рік зйомки, складання або видання), наприклад: «Зведено зі складальним оригіналом аркуша М-42-134, складеним у 1990році» або «Зведено з видавничим оригіналом аркуша М-42-121, накресленим у 2005 році». При зведенні з аркушем, що складається іншою установою, в оцінці, крім того, вказуються номер документа, з яким надійшов (відправлений) матеріал для зведення, і дата надходження (відправлення).

Задача за виконанням зведень ускладнюється, коли одним з аркушів, що зводяться, служить уже видана карта. У цьому випадку усі виправлення виробляються на аркуші карти, що складається, навіть при наявності явних дрібних дефектів, допущених на виданій карті. Грубі помилки останньої не усуваються, але обов'язково перераховуються у формулярі аркуша карти, що складається, для того, щоб при перевиданні суміжного аркуша можна було внести в нього необхідні виправлення. У цьому випадку на полях оригіналу робиться запис про те, що зведення зроблене частково, наприклад: «Зведення зроблене частково з аркушем L-42-1 видання 2005 року

При зведенні складального оригіналу з аркушем, виданим у Пулківській (1932 року), Свободненській, Ташкентській або будь-якій іншій системі координат, останнє попередньо приводиться до Системи координат 1942 року, тобто на ньому по стороні рамки, що зводиться, наносяться висновки ліній нової координатної сітки. Виконуючи зведення, усі виміри на виданому аркуші роблять від виходів цих ліній.

На аркуші, що складається, при цьому спеціальною умовною позначкою дається (на випадок склейки) положення сторони рамки, що зводиться, у тій системі координат, у якій виданий суміжний аркуш. Крім того, у зарамковому оформленні аркуша, що складається, вказуються виправлення, необхідні для нанесення на ньому від ліній сітки Системи координат 1942 року ліній координатної сітки в системі суміжного аркуша.

Якщо для зведення не існує ніякого матеріалу або на суміжних аркушах відсутні об'єкти для зведення, то на полях складального оригіналу робляться відповідно оцінки: «Зведення вільне» або «Об'єктів для зведення ні». При наявності по вільних сторонах рамки аркушів карти більш великого масштабу останні використовуються для зведення, зокрема для перевірки правильності добору і положення об'єктів по рамці і погодженості оцінок урізів води, географічних назв, класів доріг тощо. При цьому на полях оригіналу відзначається, у якій частині і з яким матеріалом зроблене зведення. В усіх випадках в оцінках про зведення ставиться дата її виконання, і даються підписи укладача і коректори (із указівкою займаної посади).

Зарамкове оформлення складального оригіналу виконується за відповідним зразком, даним у додатках до умовних знаків для топографічних і оглядово-топографічних карт.

З метою економії часу оформлення оригіналів карт масштабів 1:25000 — 1:200000 може виконуватися з деякими спрощеннями, а саме:

— усі зарамкові підписи кресляться волосяним шрифтом;

— хвилинна і зовнішня рамки не наносяться;

—  стандартні підписи, що поміщаються під південною стороною рамки: «При прикладанні бусолі або компаса до вертикальних ліній координатної сітки, «у 1-м сантиметрі 1 кілометр» тощо не даються»;

— лінійний масштаб і масштаб закладення не кресляться;

— підписуються тільки крайні виходи кілометрової сітки.

Усі підписи зарамкового оформлення складального оригіналу, незважаючи на відсутність на ньому хвилинної і зовнішньої рамок, повинні бути розташовані так, як показано на зразку оформлення аркуша карти відповідного масштабу. Для цього місця для підписів на складальному оригіналі визначаються за зазначеним зразком шляхом вимірів від його внутрішньої рамки або шляхом підсумовування відповідних розмірів, даних на цьому зразку.

На полях складального оригіналу міститься схема з теоретичними розмірами сторін і діагоналі рамки, причому у випадках складання карт масштабів 1:100000 і 1:200000 розміри даються для масштабів видання і креслення. Зазначені розміри використовуються надалі при роботі з оригіналом (наприклад, при фотографуванні і виготовленні копій у натуру або зі збільшенням). Крім того, за рамкою даються схема основних картографічних матеріалів, використаних при складанні, умовні знаки фонового зафарбування, різні пояснення й оцінки, підписи укладача, коректора і керівних осіб. Закінчений складанням оригінал карти ретельно проглядається самим виконавцем, підписується їм і передається в коректуру.


Зведення і зарамкове оформлення складального оригіналу карти - 5.0 out of 5 based on 1 vote