Суть та основи управління землевпорядкуванням

Управління землевпорядкуванням

Суть та основи управління.

 Важливим етапом економічного розвитку є управління виробництвом, тобто цілеспрямована координація виробничого процесу. Слід виділяти управління машинами і механізаціями і управління людьми, їх відносини. Найбільш важливою ланкою в системі колективної праці є управління людьми, оскільки людина є головною продуктивною силою. Тому управління виробництвом можна розглядати як цілеспрямований вплив на колективи людей для організації і координації їх діяльності в процесі виробництва.

 По суті управління використовувалось на самому початку суспільного життя. Проблемою управління займалися філософи, політики, юристи.

Управління – це свідомий цілеспрямований вплив на керований об’єкт або окремі ланки його на основі пізнання, властивих їм закономірностей і тенденцій розвитку з метою досягнення постановленої мети при оптимальних витратах.

 Управління землевпорядним виробництвом включає керівництво колективом, проведення організаційної роботи з добору і розстановки кадрів на різних ділянках виробництва, визначення для них кола виконуваних робіт, прав і відповідності, координацію їх зусиль, своєчасне матеріальне забезпечення процесу праці, розвиток і використання матеріальної та моральної зацікавленості працівників.

 Роль управління надзвичайно велика. Постійне вдосконалення виробництва, збільшення його масштабів, зміни в економіці, перехід до ринкових відносин – усе це викликає необхідність систематичного поліпшення структури управління.

Системи і функції управління землевпорядкуванням

 Виробнича діяльність по землевпорядкуванню здійснюється в результаті взаємодії створюваних державою організаційних систем. Під системою управління слід розуміти сукупність взаємозв’язаних елементів куди входять люди, предмети і засоби праці. В землевпорядних організаціях, як і у всіх інших існують 2 підсистеми: керуюча і керована.

Керуюча підсистема, або суб’єкт управління – це система органів лінійного управління і органів функціональних служб. Органи лінійного управління включають керівника землевпорядних організацій, головних і галузевих спеціалістів, начальників відділів і керівників виробничих підрозділів. Органи функціональних служб включають планування, облік і звітність, матеріально-технічне постачання, технологічну підготовку виробництва.

Органи лінійного управління і функціональних служб по-різному здійснюють процес управління. Лінійний персонал управління здійснює загальне керівництво підприємством, відділом, групою і має для цього права єдиноначальності і розпорядливості. При цьому підлеглі одержують вказівки і розпорядження лише від свого безпосереднього керівника і тільки йому відповідають. Перевага: чіткий розподіл обов”язків керівників і головних спеціалістів.

Важливою умовою ефективного функціонування лінійного управління є мінімальна кількість ланок управління, завдяки чому менше осіб залучається до управління.

 Ефективність лінійного управління залежить від послідовності і ступеня підсистеми, якій видається рішення. Тобто, щоб команди нищестоящим ланкам лінійної системи не віддавалися, обминаючи ланку, яка є наступною за тією, що віддає команду.

 При функціональному способі управління кожен з керівників віддає певним функціональним питанням, а підлеглість виконавця можуть визначити кілька керівників одночасно. Зокрема, керівництво у відділі, групі з питань технічної підготовки виробництва, розробки і вдосконалення методики землевпорядних робіт здійснює головний інженер проектної організації, а агроекономічним обгрунтуванням проектів – головний агроном (грунтознавець, агролісомеліоратор). Даний спосіб управління забезпечує більш кваліфіковане керівництво з боку спеціалістів, які добре знають технологію виробництва у відповідних підрозділах. Функціональне управління не виключає лінійного, а потребує вмілого їх поєднання.

 Керована підсистема, або об’єкт управління – це сукупність комплексів виробництва: виробничих підрозділів, служб обслуговування, транспорту. В економічному плані керована підсистема являє виробничі фонди в їх постійному русі, який відбувається завдяки діяльності людей. Тому управління рухом виробничих фондів потребує управління діяльністю людей, які здійснюють процес виробництва.

 Спільне функціонування керуючої і керованої підсистеми здатне утворити проектну організацію як систему по управлінню землевпорядними роботами. Ці обидві підсистеми знаходяться у постійному зв’язку. Так від суб’єкту управління, керуючої підсистеми надходить вказівка, а від об’єкту управління – сигнали про хід виконання виробничого процесу.

Процес управління – це виконання відокремлених але взаємопов’язаних, об’єктивно необхідних функцій.

 Функція управління включає певні види цілеспрямованої діяльності по управлінню виробництвом, що зумовлено поділом праці всередині підприємства.

 На даному етапі розвитку землевпорядкування можна виділити 3 основні групи функцій управління:

- загальне керівництво;

- спеціалізоване керівництво;

 - технічне обслуговування.

 Функцією загального керівництва здійснюється планування, організація, регулювання, контроль і облік на всіх стадіях виробництва. Ця функція покладається на керівника проектної організації, головних спеціалістів, начальників відділів, експедицій, секторів.

 Функції загального керівництва включають:

 1) оперативне управління виробництвом;

 2) техніко-економічне планування і аналіз;

 3) організацію праці і виробництва;

 4) фінансову діяльність

 5) комплектування, підготовку кадрів.

 Функції спеціалізованого управління зводяться до технологічного керівництва проектними і дослідними роботами, яке здійснюють керівники груп, начальники партій, галузеві спеціалісти. Ці функції включають оперативне планування, облік і регулювання процесу землевпорядкування.

 Технічне обслуговування зобов’язане забезпечувати загальне і спеціалізоване управління своєчасною і достовірною інформацією для прийняття оптимальних рішень, а також необхідні умови праці управлінського персоналу.  До функцій технічного обслуговування відносяться оформлення, розмноження і зберігання землевпорядної документації а також побутове обслуговування і зв’язок. Функції управління складаються з елементів, основні з яких – планування, координація і регулювання, організація і контроль. Планування являє собою чітко сформульовані передбачення, прогнозування, складання планів і графіків роботи. У процесі координації забезпечують зв’язок міжпрацівниками, які виконують різні функції. А з допомогою регулювання вносять певні зміни в процес виробництва.

Організація праці – це налагодження, приведення в систему розподілу робіт, повноважень і відповідальності між керівниками і спеціалістами, забезпечення умов для встановлення правильних взаємовідносин у колективі.

 Кінцевим етапом управління і його важливим елементом є контроль. Найголовніша форма контролю у землевпорядкуванні – це перевірка розрахунків, проектних рішень, графічних матеріалів.

 Для ефективного виконання управління в землевпорядних організаціях розробляють посадові інструкції (положення) для кожного працівника апарату управління, в яких вказують підлеглість працівника, порядок призначення його на посаду, рівень кваліфікаційних вимог, основні завдання, обов”язки і права, відповідальність за виконання обов”язків, способи матеріального стимулювання.