Вітчизняні земельні угіддя

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.00 (1 Голос)

§ 14. Вітчизняні земельні угіддя

У попередньому параграфі було відзначено, що наведений перелік основних земельних угідь, див. табл. 3.2., складено на дуже узагальнюючій основі, яка не відбиває багатьох більш конкретних способів використання земель і служить для попереднього ознайомлення. Завдання ж фахового вивчення земель за ознаками їх систематичного використання або притаманного їм певного природного стану вимагає дуже уважного розгляду за такими ознаками усієї національної території. При цьому процес вивчення території для уникнення небажаного дублювання зовнішньо відмінних ознак необхідно підпорядкувати єдиній класифікаційній основі, яка б стандартизувала найбільш характерні ознаки.

В Україні впроваджена класифікація земельних угідь, яка спирається на Європейські стандарти землекористувань [44]. Згідно з цією класифікацією розроблена структура вітчизняних земельних угідь, до якої увійшли сім об'єднаних груп угідь, мал, 3.3.

Слід зазначити, що це вже другий варіант структури вітчизняних угідь, який був офіційно введений в дію Держкомземом наприкінці 1998 р. Перший - від 1993 р. включав вісім груп земельних угідь, передбачаючи урахування в системі кадастрового обліку окремої групи радіоактивно забруднених територій вперше після Чорнобильської трагедії 1986 р.

Серед наведених угідь найбільшої уваги заслуговують сільськогосподарські землі, які, займаючи майже 70% усієї території держави, табл. 3.2, є найважливішими з точки зору забезпечення життєвих потреб людини.

14.1.

Сільськогосподарські земельні угіддя, їх склад і визначення

Групу сільськогосподарських земель розглянемо, користуючись структурною схемою цієї групи, див. мал. 3.4.

До сільськогосподарських земель належать: сільськогосподарські угіддя - землі, які безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції; виробничі двори, будівлі, господарські шляхи і прогони - допоміжні землі для обслуговування сільськогосподарського виробництва; і землі, які тимчасово не використовуються у сільськогосподарському виробництві - землі у стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості, землі тимчасової консервації, забруднені сільськогосподарські угіддя, що не використовуються у сільськогосподарському виробництві, включаючи техногенно та радіоактивно забруднені сільськогосподарські угіддя.

Серед сільськогосподарських земель найбільшу площу займає група сільськогосподарських угідь, до якої входять п'ять видів угідь, що за ознаками більш конкретного використання відомі, як: рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті і пасовища. Склад цих угідь по Україні станом на 01.01.98 р. наведено в табл. 3.4.

Склад сільскогосподарьских угідь

 

Структурна схема сельскогосподарьских земель


Примітка: 1) в табл. 3.4 площа земель у відсотках наведена по відношенню до усієї території держави; 2) в цій таблиці відсутні дані відносно площі, яку займають перелоги, оскільки цей вид сільськогосподарських угідь був введений у структуру вітчизняних угідь наприкінці 1998 р.

Згідно з цією таблицею, найбільшу площу серед інших угідь займає рілля, або, як ще її називають, орні землі.

Але Ріллі Належить чільне місце Не лише серед сільськогосподарських угідь, займаючи більшу частину усієї території нашої країни - 54,8%, вона взагалі є найкрупнішим земельним угіддям. Для належної оцінки цього факту скористаємося історією землеробства, яка свідчить, що наявність у країні ріллі або орних земель завжди віддзеркалювала економічний потенціал країни, але тільки спроможність суспільства забезпечити віддачу з цих земель на високому продуктивному рівні була ознакою економічної могутності.

Тому, справедливо відносячи ресурси орних земель до найголовнішого національного багатства, необхідно критично переглянути деякі ділянки, зайняті ріллею. Добре відомо, що під ріллю дбайливий господар завжди відводив найбільш цінні, родючі землі, розташовані на водоподілах, в сприятливих для обробки рельєфних умовах. Що стосується збільшення площ ріллі, яке виникло у недалекому минулому, воно є наслідком надмірної розораності берегів водойм, схилів балок, сіножатей та інших, не завжди вдало вибраних земель. Через це частина площі ріллі має всі підстави бути переведеною до складу інших угідь. Насамперед це торкається малопродуктивних орних земель, еродованих, незручних для механізованої обробки, а також захисних територій навколо водойм.

Існує досить чітке визначення цього угіддя, згідно з яким під ріллею розуміють найбільш цінні орні землі, на яких систематично обробляється ґрунт і вирощуються культурні сільськогосподарські рослини або утримуються чисті пари.

Рілля враховується державною системою обліку саме за цією взаємопов'язаною групою ознак, а не за якоюсь окремо вибраною. Наприклад, якщо розорюють землі з метою поліпшення травостою на ділянках кормових угідь, при обробці міжрядь в садах або при утворенні захисних протипожежних смуг в лісах, захисних смуг вздовж лінії державного кордону і в багатьох аналогічних випадках, розорані ділянки земель не вважаються ріллею, бо не використовуються для щорічного вирощування культур або перебувають у складі інших угідь. Що стосується парників і теплиць, то їх земельні ділянки за всіма ознаками належать до ріллі і враховуються у її складі.

Якщо рілля через певні обставини більше року, починаючи з осені, не використовується для вирощування сільськогосподарських культур і не утримується під паром, вона перетворюється на перелоги. Перелоги увійшли окремою складовою частиною до структури сільськогосподарських угідь України в зв'язку з опрацюванням нової статистичної звітності в кількісному обліку земель, починаючи з 1999 р. Втім, перелоги як специфічне сільськогосподарське угіддя не є новим елементом цієї структури земель, оскільки було добре відоме ще з часів СРСР (див., наприклад, "Указаний по веденню земельно-кадастровой книги предприятия, органи-зации, учреждения", М., Госагропром, 1986.).

Далі розглянемо багаторічні насадження, які, займаючи серед своєї групи угідь найменшу площу, мають найвищі показники за рівнем використання своїх земель. Через це багаторічні насадження вимагають особливої уваги як з точки зору вирощування продукції, так і в плані обліку земельних площ.

Під Багаторічними насадженнями Враховують землі, зайняті культурною деревно-чагарниковою рослинністю або багаторічними травами, на яких щорічно або періодично збирають урожай. Багаторічні насадження об'єднують невелику за розмірами, але дуже специфічну за продукцією групу угідь: садів, виноградників та інших угідь, площі яких враховуються окремо.

До садів відносять земельні ділянки, які зайняті насіннячковими, кісточковими, горіхоплідними, цитрусовими та іншими культурними породами дерев і чагарників; до виноградників - культурними сортами винограду.

Землі інших багаторічних насаджень - це незначні за розмірами, але вкрай потрібні для сучасної цивілізованої людини ділянки плодово-ягідних, ефіроолійних, технічних, лікарських і декоративних багаторічних рослин. До них віднесені: ягідники - насадження культурних сортів малини, смородини, аґрусу, ожини, шипшини, полуниці; хмільники - насадження хмелю, тутівники - насадження шовковиці; а також розсадники плодових культур, плантації квітникарства тощо.

Угіддя багаторічних насаджень постачають продукцію у вигляді плодів, ягід, квітів, трав, листя, коріння та інших частин рослин, які вирощуються для власних потреб людини або є сировиною для промисловості.

Серед інших сільськогосподарських угідь виділяють пасовища і сіножаті, які разом називають кормовими угіддями. До Сіножатей Належать землі, зайняті багаторічною трав'янистою рослинністю, яку систематично викошують. До Пасовищ Належать землі, зайняті багаторічною трав'янистою рослинністю, які, через непридатність для сінокосіння призначені для випасу сільськогосподарських тварин.

Окрім того, серед пасовищ додатково враховують ділянки гірських пасовищ, що розміщенні на території гірських районів областей у відповідності до природно-сільськогосподарського районування.

14.2.

Інші угіддя сільськогосподарських земель

Серед інших сільськогосподарських земель враховують землі, які використовуються для обслуговування сільсько-господарського виробництва, вони визначені як землі під сільськогосподарськими будівлями і дворами, а також під господарськими шляхами і прогонами, і ті, що тимчасово не використовуються у виробництві сільськогосподарської продукції або використовуються з обмеженнями. Це землі у стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості, тимчасової консервації, а також забруднені сільськогосподарські угіддя, що не використовуються у сільськогосподарському виробництві, включаючи техногенно та радіоактивно забруднені сільськогосподарські угіддя.

До земель, зайнятих під господарськими дворами і будівлями, належать земельні ділянки молочнотоварних, свинотоварних, вівчарських та інших тваринних і пташиних ферм, а також машинно-тракторних станів, гаражів, таборів сезонного утримання тварин та інших майданчиків аналогічного призначення.

Під господарськими шляхами і прогонами враховують земельні ділянки, які використовуються для транспортних зв'язків, перевезення вантажів, руху машин і механізмів та сезонного перегону тварин в господарстві.

До земель, які перебувають у стадії меліоративного будівництва, належать ті площі сільськогосподарських угідь, на яких здійснюються нові меліоративні заходи, в тому числі розкорчовані ділянки старих садів і землі, які виділені і підготовлені під закладку нових полезахисних лісових смуг.

Під землями, які знаходяться у стадії відновлення родючості, враховують ділянки, на яких здійснена технічна рекультивація ґрунтів і виконується комплекс агротехнічних і фітомеліоративних заходів по відновленню біологічної родючості земель.

До земель тимчасової консервації належать площі порушених деградованих сільськогосподарських угідь, які тимчасово законсервовані і не використовуються у виробництві до біологічної рекультивації.

Особливу, відмінну частину сільськогосподарських земель представляють забруднені сільськогосподарські угіддя, які не використовуються у сільськогосподарському виробництві і виключені із сільськогосподарського обігу. Це землі, що техногенним шляхом накопичили в собі небезпечний для середовища вміст фізичних, хімічних і біологічних речовин (викиди шкідливих виробництв, наслідки аварій, тощо). У складі цих земель окремо ураховуються радіоактивно забруднені території, що не використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції і виключені з сільськогосподарського обігу.

Зазначимо, що радіоактивно забруднені сільськогосподарські угіддя до 1999 р. не входили до структури сільськогосподарських земель, а складали окремо виділену групу земельних угідь, що відбивало, таким чином, більш наочно реалії забруднених радіонуклідами значних земельних площ, які виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 р.

Останньою складовою структурою сільськогосподарських земель визначені інші земельні угіддя, до яких відносять зайняті курганами, ямами, сухими канавами, скотомогильниками, тощо.

14.3. Земельні угіддя лісів і інших лісових площ

Ліси і інші лісовкриті площі є другою за обсягом після сільськогосподарської групою земель, просторова структура яких визначається системою державного кадастрового обліку за трьома групами ознак: 1) за природними ознаками; 2) за ознаками екологічного і господарського призначення; 3) за ознаками основної функції використання, мал. 3.5.

Землі лісів і інших лісовкритих площ за природними ознаками складаються з лісових земель і чагарників, до яких належать угіддя вкриті лісовою рослинністю, включаючи захисні насадження, не вкриті лісовою рослинністю, чагарників та інших лісових земель.

Під землями, вкритими лісовою рослинністю, враховують лісові території з деревами, крона яких вкриває більше 20% площі, тобто лісовкритою територією може вважатися умовний майданчик площею 100 м2, рослинність якого проекцією своїх крон займає не менше 20 м2 площі цього майданчика.

Серед земель інших лісовкритих площ виділяють полезахисні лісосмуги, інші захисні насадження. До полезахисних лісових смуг відносять земельні ділянки, вкриті деревною або деревно-чагарниковою рослинністю, які використовуються для захисту польових сільськогосподарських угідь, зрошувальної і осушувальної мережі від впливу несприятливих атмосферних факторів, а також для захисту садів і регулювання стоку.

Схема розподілу земельних угідь лісів і інших лісовкритих площ за групами ознак

До інших захисних насаджень належать лісові площі, вкриті деревною, дерево-чагарниковою або чагарниковою рослинністю, яку використовують для захисту ґрунтів від дії ерозійних процесів, для захисту небезпечних ділянок гідротехнічних споруд від дії руйнівних факторів, а також для захисту від зсувів ґрунту.

Під чагарниками враховують землі, зайняті переважно чагарниковими рослинами: ліщиною, шипшиною, бруслиною, бузиною, барбарисом та іншими, висота яких не перевищує 7 м і крона вкриває не менше 20% площі ділянки.

До лісових територій належать також землі, не вкриті лісовою рослинністю, які утворилися внаслідок лісових пожеж або загибелі лісової рослинності, через шкідників та від хвороб, згарища та загиблі насадження; після вирубки дерев до поновлення лісової рослинності - незалісені лісосіки (зруби); а також природнім шляхом - галявини.

До інших лісових земель належать порівняно невеликі за розмірами, але значні за кількістю лісові території, зайняті: незімкненими лісовими культурами, лісовими шляхами, ґрунтовими дорогами, просіками, протипожежними розривами, залізницями та автомобільними шляхами лісогосподарських підприємств, технологічними коридорами, волоками, дендрологічними садами, а також теплицями, оранжереями та шкілками для вирощування садивного матеріалу, призначеного для створення лісових культур.

До угідь незімкнених лісових культур відносять створені людиною насадження лісових культур до 5-ти річного віку, які не переведені в лісову площу. До лісових розсадників і плантацій належать лісові ділянки, на яких вирощують саджанці або сіянці деревних порід для створення лісових культур.

Під землями лісових шляхів, ґрунтових доріг і просік враховують земельні ділянки, які використовують для транспортного сполучення та організації лісової території в лісовому господарстві.

Продовжуючи розгляд лісових угідь, необхідно відзначитити, що у складі лісів та інших лісовкритих площ знайшли свій відбиток ще дві дуже важливі з екологічної точки зору просторові лісові структури, площі яких враховуються за ознаками екологічного і господарського використання, а саме: як ліси першої і другої груп.

До першої групи лісів віднесені лісові угіддя, які виконують, в основному, екологічну природоохоронну функцію, а також лісові угіддя заповідників, генетичних резервантів, лісових насаджень, гірських субальпійських територій з деревною і чагарниковою рослинністю. В лісах першої групи заборонено промислове виробництво деревини.

До другої групи лісів належать лісові угіддя, не включені до першої групи. В лісах другої групи дозволено виробництво деревини, але експлуатація лісових угідь передбачає режим обмеженого лісокористування з метою збереження і відновлення лісосировинних ресурсів. Таким чином, друга група лісів, маючи господарське навантаження, не повинна втрачати і екологічного значення.

В системі вітчизняного земельного кадастру вивчення лісів завершується розглядом трьох основних функцій їх використання: промислової, природоохоронної і рекреаційної.

Зазначимо, що урахування лісових територій, які використовуються для виробництва деревини, впроваджується в Україні з 1999 р. і передбачено Європейською класифікацією землекористувань з 1989 р. До таких земель належать території лісів і інших лісовкритих площ, які використовуються, переважним чином, для заготівлі деревини і виробів із дерева.

Під лісовими площами, які використовуються для захисної, природоохоронної та біологічної мети, враховують земельні ділянки, лісова рослинність яких має властивості до збереження існуючого природного біогеоценозу або сприятливо впливає на його біологічну рекультивацію. Ознакою таких територій є лісові насадження, які мають специфічну захисну вітростримуючу, водоутримуючу або водоочисну здатність. Наприклад, узбережжя, вкриті рослинністю з верби білої, сприяють очищенню водойм від шкідливих домішок.

До лісових площ, які використовуються для відпочинку громадян, належать лісові угіддя, землі яких надані під літні, молодіжні або спортивно-оздоровчі табори, будинки або бази відпочинку, лісові профілакторії та центри медичної реабілітації, курорти тощо.

14.4. Забудовані землі

Забудовані землі знаходяться переважно на територіях населених пунктів, а також промисловості, транспорту та інших, займаючи більші або менші площі в усіх без винятку категоріях земель. Забудовані землі - це та просторова частина навколишнього середовища, яка зазнала найбільшого впливу або безпосереднього втручання з боку людини, але їх розташування не обмежується місцями її проживання, охоплюючи усі географічні зони і найвіддаленінгі регіони з будь-якими природніми умовами. Добре відомо, що утворення цієї групи земель неминуче пов'язується з певною руйнацією природного середовища, а сам факт її існування має безліч прикладів поглиблення цього процесу.

Тому заходи відносно поширення цієї групи земель або надання земельних ділянок під забудову повинні підлягати суворому контролю з боку представницької влади, а також органів виконавчої екологічної служби. Тому усі території, масиви і ділянки забудованих земель повинні бути розглянуті і вивчені з максимальною увагою, а їх площі визначені і враховані в земельних кадастрових документах ретельно і у повному обсязі.

Переходячи до визначень у цій групі земель, зазвичай користуються головною ознакою - наявністю будь-якої забудованості, але не обмежуються нею, бо до забудованих земель віднесені площі, які не мають жодної з головних ознак, а саме: прилеглі до споруджених об'єктів території, вкриті і не вкриті рослинністю, ділянки розробки корисних копалин, землі, зайняті відвалами і відходами та багато інших, урахування яких саме у цій групі земель передбачається обліковими документами.

У групі забудованих земель виділяють дев'ять основних структур: 1) під житловою забудовою; 2) землі промисловості; 3) землі під відкритими розробками, шахтами, кар'єрами та відповідними спорудами; 4) землі, що використовуються у комерційних цілях; 5) землі громадського призначення; 6) землі змішаного використання; 7) землі транспорту та зв'язку; 8) землі технічної інфраструктури; 9) землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі.

Більшість із цих основних структур має свої складові елементи - менші частки території забудованих земель, які за ознаками використання визначені в окреме урахування, мал. 3.6.

Структурна схема забудованих земель

Кількість окремих (елементарних) земельних угідь, що входять до складу забудованих земель, є найбільшою, у порівнянні з іншими групами земельних угідь, їх - 24.

Найважливішою, з точки зору проживання людини, серед забудованих земель є структура житлової забудови.

Під житловою забудовою враховуються земельні ділянки, зайняті одно - і двоповерховими, а також, окремо, трьох - і більше поверховими житловими будинками, включаючи прилеглі до них території, вкриті і не вкриті рослинністю, а також ділянки між будинками, проїзди, місця для стоянки автотранспорту, невеликі спортивні, ігрові і дитячі майданчики.

До житлової забудови належать також прибудинкові території з господарськими будівлями і спорудами, що використовуються для обслуговування і утримання житлових будівель.

До промислової структури відносять землі, на яких здійснюється безпосередньо промислове виробництво, а також допоміжні ділянки. Це території заводів, фабрик, будівельних підприємств і організацій з основними і підсобними спорудами, включаючи: шляхи, стоянки, гаражі, ремонтні майстерні, відкриті склади сировини та склади готової продукції. До промислової структури належать також земельні ділянки, які займають заклади управління промисловістю.

Під відкритими розробками, шахтами, кар'єрами, териконами, відвалами враховуються землі, які були використані або порушені внаслідок спорудження об'єктів гірничодобувної промисловості або в процесі експлуатації цих об'єктів, включаючи відвали землі, пустої породи, золовідвали, шлаконакопичувачі та інше.

До торфорозробок належать земельні площі, на яких здійснюється промислова розробка торфу, а також територія закладів управління і під'їзних шляхів.

До земель відкритих розробок, що експлуатуються, віднесені території кар'єрів, шахт, на яких здійснюється розробка корисних копалин, а також ділянки, зайняті обслуговуючою інфраструктурою.

Під іншими відкритими розробками ураховують землі, на яких припинена розробка кар'єрів, експлуатація шахт, включаючи території, зайняті відвалами породи, териконами тощо.

Землями, що використовуються в комерційних цілях, визначені земельні ділянки, які зайняті під ринками, торговельними центрами, комерційними банками, готелями, ресторанами, барами, магазинами, їдальнями, автозаправними станціями, ремонтними майстернями, торговими складами. За Інструкцією Держкомзему України [19] до цих земель віднесені також земельні ділянки, що займають наукові організації.

Під громадською забудовою враховують земельні ділянки, на яких розташовані будинки і споруди: Державних органів, закладів культури, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту, надання послуг, а також екстериторіальних видів діяльності, включаючи дипломатичні та консульські представництва і міжнародні організації.

Забудованими землями змішаного використання вважають території, що не можуть бути віднесені до якоїсь одної іншої структури, див. мал. 3.6. Це, наприклад, може бути земельна ділянка житлового будинку, частина якої використовується розташованим на першому поверсі цього будинку торгівельним центром. До земель змішаного використання зараховують також території, зайняті будівлями і дворами загального користування на земельних ділянках дачних кооперативів.

До структури транспортного зв'язку належать: Землі державних залізниць, державних автошляхів, наземних трубопроводів, систем телекому-нікацій, а також: території аеропортів, морських і річкових портів, включаючи будівлі і споруди, залізничні і автобусні станції, складські приміщення і ремонтні майстерні та інші допоміжні території і споруди, які необхідні для забезпечення діяльності об'єктів транспорту і зв'язку. Земельні ділянки, що займають гаражно-будівельні кооперативи і автостоянки, також віднесені до цієї структури.

В межах земель транспорту і зв'язку окремо визначені землі під дорогами, залізницями, аеропортами та інші. Під дорогами ураховують земельні ділянки доріг загального користування, що займають та обслуговують дорожно-будівельні, експлуатаційні та ремонтні організації і їх допоміжні служби.

До земель залізничного транспорту віднесені території, що займають державні залізниці, включаючи обслуговуючі та допоміжні служби: станції, майстерні, складські приміщення, а також земельні ділянки адміністративних споруд.

Під аеропортами визначені землі, що займають аеропорти і аеродроми, включаючи: ангари, майстерні, складські приміщення, адміністративні споруди.

До інших земель транспорту і зв'язку віднесені земельні ділянки: Пошти, Зв'язку, метрополітенів, фунікулерів, трамвайного, тролейбусного, морського, річкового транспорту; трубопроводів усіх видів, а також території автотранспортних підприємств; гаражно-будівельних кооперативів, автостоянок, портів та інших об'єктів з основною діяльністю, що стосується автомобільних шляхів, залізниць, аеропортів, морських і річкових портів, зв'язку і пошти.

Землі технічної інфраструктури охоплюють земельні ділянки, що використовуються для видалення відходів, водозабезпечення та очищення стічних вод, виробництва і розподілу електроенергії та інші.

До територій для видалення відходів належать земельні ділянки, зайняті звалищами усіх видів промислових і побутових відходів, установками для їх очищення і переробки, а також допоміжні споруди і майданчики.

Під земельними ділянками, що використовуються для водозабезпечення та очищення стічних вод, визначені території, які займають інженерні споруди водопостачання, каналізації та очищення стічних вод (установки водозабору, стокозбірні колектори, насосні станції, станції аерації тощо).

До земельних ділянок для виробництва та розподілу електроенергії належать території, зайняті спорудами для виробництва електроенергії і мережами електропостачання: Гідроелектростанціями, атомними і тепловими електростанціями, електропідстанціями, лініями електропередач та відповідними адміністративними установами.

Інші землі технічної інфраструктури, визначені як території, що зайняті спорудами для виробництва та розподілу тепла і виробництва та розподілу газоподібного палива, що виробляється з вугілля і газу. До них віднесені земельні ділянки під котельнями, ТЕЦ, мережами теплопостачання, трубопроводами постачання газоподібного палива, газопостачальними та газозаправними установами.

Найбільшою структурою забудованих земель є землі, які використовуються для відпочинку, та інші відкриті землі. До них віднесені земельні ділянки: Зелених насаджень загального користування; кемпінгів, будинків Для відпочинку або для проведення відпусток; зайняті поточним будівництвом; відведені під будівництво (будівництво на яких не розпочато); гідротехнічних споруд; вулиць, набережних, площ; кладовищ.

До зелених насаджень на землях загального користування належать окремі території в межах населених пунктів, включаючи: сади, парки, дендропарки, ботанічні сади, сквери, бульвари, які використовуються, переважним чином, для щоденного відпочинку громадян.

До земельних ділянок кемпінгів, будинків для відпочинку та проведення відпустки належать території, зайняті: Кемпінгами, турбазами, молодіжними таборами, пансіонатами, будинками для відпочинку та аналогічними спорудами, що використовуються громадянами, в основному періодично або сезонно, з рекреаційною метою.

Під земельними територіями поточного будівництва ураховують землі, на яких здійснюється будівництво усіх видів інженерних споруд (окрім меліоративного будівництва, див. розділ 14.2), включаючи ділянки: під спорудою, що будується; обслуговуючих та допоміжних приміщень і тимчасових споруд будівельного майданчика.

До земель, відведених під будівництво, належать земельні ділянки, призначені для будівництва, але на яких будівельні роботи ще не розпочалися.

Під гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами враховують земельні ділянки, зайняті гідротехнічними і водогосподарськими спорудами, в тому числі: зрошувальними і осушувальними системами, протиерозійними та протизсувними спорудами і дренажними штольнями.

Під вулицями, площами, набережними враховують земельні ділянки в населених пунктах, зайняті вулицями, площами, набережними.

Під кладовищами враховують земельні ділянки, які використовують для поховання людей, включаючи: кладовища, цвинтарі, крематорії з розташованими на них будівлями і спорудами для відправлення ритуальних послуг.

34.5.

Класифікація основного цільового використання земель.

При огляді фактичного стану використання земельного фонду країни достатньо характерною ознакою впадає в око невпорядкованість значних за кількістю земельних територій різного функціонального використання і неузгодженість господарських зв'язків між ними. Але реформування земельних відносин змінює ставлення до землі, посилюючи увагу суспільства як до усієї національної території, так і до значно конкретніших і до набагато необхідніших для повсякденних життєвих справ, розташованих поряд, численних ділянок, діляночок і майданчиків.

Для того, щоб впорядкувати величезну кількість розкиданих по всій країні таких порівняно незначних за розмірами територій, їх для початку треба вивчити, тобто врахувати, навчитись відрізняти між собою, а потім, на цій основі, систематизувати і класифікувати.

Враховуючи цю обставину, органи державних земельних ресурсів в 1998 р. розробляють Український класифікатор цільового використання земель [61]. Згідно з цим документом, основні, визначені земельним кодексом категорії земель за ознаками використання розподіляють на окремі складові частини, які отримують офіційні класифікаційні термінологічні назви.

Найбільшу деталізацію і, відповідно, кількість складових елементів отримала категорія земель населених пунктів. Наведемо її.

Землі населених пунктів включають земельні ділянки і території: 1. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 2. Для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; 3. Для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства; 4. Для ведення підсобного сільського господарства; 5. Для ведення селянського (фермерського) господарства; 6. Для традиційних народних промислів і підприємництва; 7. Для іншого сільськогосподарського призначення; 8. Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; 9. Житлових, житлово-будівельних, гаражно - і дачно-будівельних кооперативів; 10. Промисловості, в тому числі: 10.1. Добувної, 10.2. Металургії та оброблення металу, 10.3. По виробництву та розподіленню електроенергії, 10.4. По виробництву будівельних матеріалів, 10.5. Підприємств іншої промисловості; 11. Комерційного використання, в тому числі:

11.1. Автотехобслуговування, 11.2. Оптової торгівлі та складського господарства, 11.3. Роздрібної торгівлі та комерційних послуг, 11.4. Ринкової інфраструктури, 11.5. Досліджень і розробок, 11.6. Іншої комерційної діяльності; 12. Громадського призначення, в тому числі: 12.1. Державного управління та Місцевого самоврядування, 12.2. Оборони, 12.3. Освіти, 12.4. Культури, 12.5. Охорони здоров'я і соціальних послуг, 12.6. Громадських та релігійних організацій, 12.7.Фізичної культури та спорту, 12.8. Екстериторіальних організацій і органів, 12.9. Іншого громадського призначення; 13. Змішаного використання, в тому числі: 13.1. Житлової забудови і промисловості, 13.2. Житлової забудови і комерційного використання, 13.3. Житлової забудови і громадського призначення, 13.4. Промисловості, комерційного використання і громадського призначення; 14. Транспорту, зв'язку, в тому числі: 14.1. Залізничного транспорту, 14.2. Автомобільного транспорту, 14.3. Трубопровідного транспорту, 14.4. Морського транспорту, 14.5. Внутрішнього водного транспорту. 14.6. Повітряного транспорту, 14.7. Трамвайного і тролейбусного транспорту, 14.8. Метрополітену, 14.9. Зв'язку і телекомунікацій, 14.10. Інші землі транспорту та зв'язку; 15. Природоохоронного призначення; 16. Оздоровчого призначення (для організації профілактики та лікування); 17. Рекреаційного призначення; 18. Історико-культурного призначення; 19. Для ведення лісового господарства; 20. Водогосподарських підприємств; 21. Іншого призначення, в тому числі: 21.1. Резервного фонду.

Розроблена класифікація земель населених пунктів визначає угіддя найбільш строкатої за наповненням категорії земель на узагальнюючій, але достатньо розмежованій класифікаційній основі, що дозволяє обґрунтовано вести облік і урахування земельних угідь в населених пунктах і водночас є необхідною передумовою підвищення ефективності їх використання.

Другою за кількістю елементів наповнення є категорія земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення. Розглянемо їх.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення включають земельні ділянки і території: 1. Промисловості, в тому числі: 1.1. Добувної, 1.2. Металургії та оброблення металу, 1.3. По виробництву та розподіленню електроенергії, 1.4. По виробництву будівельних матеріалів (за винятком будівельних майданчиків), 1.5. Підприємств іншої промисловості; 2. Транспорту, зв'язку, в тому числі: 2.1. Залізничного транспорту, 2.2. Автомобільного транспорту, 2.3. Трубопровідного транспорту, 2.4. Морського транспорту, 2.5. Внутрішнього водного транспорту, 2.6. Повітряного транспорту, 2.7. Трамвайного і тролейбусного транспорту, 2.8. Метрополітену, 2.9. Зв'язку і телекомунікацій, 2.10. Інші землі транспорту та зв'язку; 3. Оборони (для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств, організацій); 4. Іншого призначення.

Серед сільськогосподарської категорії земель виділяють землі: 1. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 2. Для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; 3. Для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства; 4, Для ведення підсобного сільського господарства; 5. Для ведення селянського (фермерського) господарства; 6. Для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності; 7. Для іншого сільськогосподарського призначення.

Як бачимо, класифікація сільськогосподарської категорії земель повністю відповідає класифікації земель населених пунктів, згрупованих за ознаками сільськогосподарського використання. Це стосується також класифікаційного групування за ознаками іншого способу використання земель (промисловістю, транспортом, зв'язком та ін.), назалежно від категорії цільового призначення земель.

Український класифікатор цільового використання земель є офіційним документом, що впроваджується з квітня 1998 р. при розробці проектів відведення земельних ділянок та опрацюванні документації для реєстрації земель.

14,6.

Інші групи земельних угідь

До інших груп віднесені землі під водами; відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом; відкриті заболочені землі; сухі відкриті землі з особливою рослинністю.

Під водами враховують землі, поверхня яких опинилася під водою природнім шляхом або внаслідок утворення штучних водойм. Урахування земель під територіальними водами Чорного та Азовського морів у складі національного земельного фонду державними облікувальними документами не передбачається.

Переважна кількість земель, зайнятих водоймами, входить до складу земель водного фонду, але значна їх кількість перебуває також на землях сільськогосподарських підприємств, в санітарних і охоронних зонах підприємств промисловості, транспорту, зв'язку, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а також на території населених пунктів.

До земель під водами входять п'ять видів окремих угідь, в тому числі земельні площі, зайняті: 1) річками і струмками - природними водоймами видовженої лінійної форми, що мають стік; 2) каналами, колекторами і канавами - штучними водоймами лінійної форми, що мають стік; 3) озерами, лиманами та прибережними замкнутими водоймами - природними утвореннями, які не мають стоку або він незначний; 4) ставками - штучними водоймами, призначеними для утримання води, площею не більше 1 км2; 5) водосховищами - штучними водоймами, призначеними для постачання питної води, гідроенергетики та господарських потреб, з ємністю більше 1 млн. м3.

Групу відкритих земель без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом складають чотири види угідь, в тому числі земельні території, зайняті: 1) кам'янистими місцями - відкритими територіями, поверхня яких представлена голими скелями, зсувами, галькою, щебенем, тощо; 2) пісками, відкритими землями без рослинного покрову, в ґрунтах яких, за механічним складом, фракція піску перевищує 90%; 3) ярами - рельєфними утвореннями видовженої лінійної форми, що виникли внаслідок ерозійних процесів, глибина яких не менше 1 м, а бокова поверхня не має ґрунтового покриття або воно незначне; 4) іншими відкритими територіями, до яких відносять, переважним чином, солончаки, мочарі тощо.

До відкритих заболочених земель належать не вкриті лісом земельні угіддя з надмірно зволоженим верхнім шаром земель, який утворився внаслідок систематичного накопичення у ґрунті стоячої води, через атмосферні опади або підйом рівня ґрунтових вод. Але болота можуть утворюватись також в результаті необережної і незваженої діяльності людини. Є численні приклади заболочування земель навколо водосховищ і земельних каналів внаслідок підтоплення оточуючого середовища.

Ознакою заболоченості є факт постійного або тимчасового затоплення земель водою, внаслідок цього утворюється специфічна болотяна речовина - вологий субстракт, який складається, переважним чином, з болотяних мохів, продуктів їх розпаду та іншої рослинності.

Існують два основні типи боліт, які утворилися внаслідок різних способів надходження води: верхові і низинні. Верхові болота утворюються на водостійких ґрунтах і породах, на територіях водоподілів виключно через накопичення атмосферних опадів. Низинні болота займають понижені ділянки місцевості, вони утворюються внаслідок надмірного зволоження ґрунтовими водами або виникають через зарощування рослинністю стоячої води озер.

Окремою групою угідь визначені сухі відкриті землі з особливою рослинністю, до яких віднесені незаймані людиною безлісні ділянки заповідників Асканія Нова в Херсонській області, Михайлівський степ в Сумській області, а також Стрілецький і Провальський степ в Луганський області. Усі види виробничої або будь-якої іншої практичної діяльності, окрім захисної (природоохоронної), на цих заповідних ділянках заборонені. Особливість цієї групи земель полягає в тому, що їх територія більше ніж на 25% вкрита деревовидною і чагарниковою рослинністю, яку складають вереск, папороті, рокитник, а також трав'яною рослинністю з, переважно, низькою поживною якістю.


Вітчизняні земельні угіддя - 4.0 out of 5 based on 1 vote