Базова основа земельного кадастру

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.50 (2 Голоса)

§17. Базова основа земельного кадастру

Для того, щоб розпочати, продовжити і довести до кінцевої мети процес кадастрового вивчення земель, необхідно мати лише одну вихідну позицію, але вона повинна носити фундаментальний характер і не мати ніяких заперечень, аби на неї міг спиратись увесь цей процес. Така позиція - це наявність повноцінної геодезичної основи, яка за своєю суттю є базовою основою вивчення земель або просто базою просторово-якісних кадастрових визначень.

У сучасному світі сфера бізнесу чітко регламентує поле своєї діяльності, відкидаючи будь-які недомовленості у ділових стосунках між партнерами, аби уникнути можливих непороззтшнь і ускладнень. Особливо гостро питання регламенту торкаються сфери земельних відносин, де мільйони власників і користувачів у практичній діяльності постійно контактують між собою. Для того, щоб цивілізовано, на правовій основі регулювати різні аспекти таких контактів, усі землеволодіння і землекористування повинні мати чітке просторове визначення своїх територій, а це забезпечується лише базовою геодезичною основою. Завдяки цій основі, шляхом вимірювань, кожна земельна нерухомість зокремлюється серед інших, її межі визначаються спеціальними знаками і прив'язуються до місцевості. Тільки такі, чітко розмежовані земельні одиниці, опрацьовуються нормами земельного законодавства, їх просторові ознаки реєструються офіційними органами, визначається їх правовий стан. Просторова визначеність земельної нерухомості, несучи інформацію про її розташування, межі, розміри, площу дозволяє державі технічно збалансувати свою земельну політику і юридично захистити законні права землевласників і землекористувачів.

Маючи вихідну геодезичну основу, кадастр ураховує землі кількісно та за якісними ознаками, вивчає природні властивості та оцінює якість ґрунтів, виконує економічну оцінку земель. Таким чином, топографо-геодезичні вишукування лежать біля кадастрового процесу, а їх матеріали становлять базову основу усієї кадастрової справи.

Головною метою проведення топографо-геодезичних вишукувань є отримання доброякісного планово-картографічного матеріалу. Плани та карти використовують як документальну кадастрову основу, яка, віддзеркалюючи звичну ситуацію земної поверхні, несе також і суттєве кадастрове навантаження у вигляді інформації про сільськогосподарські угіддя, будівлі і споруди, промислові об'єкти, шляхи, залізниці і т. п., відокремлюючи і розмежовуючи адміністративно-територіальні угрупування земель, землеволодіння і землекористування.

Таким чином, питання геодезичного забезпечення, маючи надзвичайну вагу для всього кадастрового процесу, заслуговують на дуже уважне вивчення. Через це в навчальних закладах при підготовці фахівців з кадастру велика кількість навчальних годин відведена дисциплінам геодезичного циклу, а виробничі кадастрові структури геодезичну частину своєї роботи чітко регламентують офіційними документами.

Отже, і з виробничої, і з освітянської точок зору, корисно акцентувати увагу на основних аспектах створення базової основи земельного кадастру.

В 1997 р. фахівцями Держкомзему і Українського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань розроблені "Основні положення щодо створення планово-картографічної основи", які є офіційним нормативно-технічним документом дію забезпечення ведення Державного земельного кадастру. Розглянемо коротко зміст "Основних положень...", вимоги яких є обов'язковими для усіх державних закладів, а також юридичних і фізичних осіб.

Згідно з цим документом, планово-картографічною основою земельного кадастру є планово-картографічні матеріали у графічному вигляді або цифровій інтерпретації, для отримання яких виконується комплекс топографо-геодезичних, картографічних і зйомочно-кадастрових вишукувань.

Усі вишукування, які здійснюються для ведення державного земельного кадастру, можуть мати: а) загально-геодезичне або б) спеціальне (тематичне) спрямування, з виконанням:

А) геодезичної основи, топографічних зйомок, включаючи зйомки географічного навантаження, рельєфу і адміністративних меж;

Б) зйомок меж землевласників і землекористувачів; обстежень землевпорядних, ґрунтових, геоботанічних, лісотопологічних, радіологічних, містобудівних та інших; складання спеціальних планів або карт.

До планово-картографічного матеріалу, який забезпечує ведення державного земельного кадастру, відносять: кадастрові плани і карти, включаючи матеріали їх оновлення; плани виконавчих зйомок; матеріали інвентаризації земель; матеріали межування території населених пунктів, сільських і селищних Рад народних депутатів, окремих землеволодінь і землекористувань; карти і плани спеціального призначення, в тому числі: ґрунтового покриття, зонування території населених пунктів, земельно-оцінювальних робіт та інші.

В планово-картографічних кадастрових матеріалах міститься інформація загально-географічного характеру, включаючи ситуацію, рельєф, пункти державної геодезичної мережі, а також дані про межі територій окремого адміністративного підпорядкування, землеволодінь і землекористувань та індентифікаційні кадастрові номери відповідних земельних ділянок; категорії земель, земельні угіддя та інші дані.

Елементи змісту планово-картографічного матеріалу, його подробиці, які відбиваються графічно, вимагають наявності одиниці площі певних розмірів, аби ці подробиці могли сприйматися візуально або визначатися інструментально з тією чи іншою повнотою, більш або менш точно. Цьому основному факторові сприймання або визначення графічної інформації підпорядковуються усі вимоги до точності планово-картографічного кадастрового матеріалу та його масштабів.

Розміри таких одиниць площ, в залежності від підпорядкування, від призначення земель, їх якості і технічних можливостей планового відбиття за даними нормативних документів [33] та інших джерел [16] становить:

А) в містах республіканського і обласного підпорядкування - 1 м2;

Б) для ділянок садово-городніх товариств - 2,5 м ;

В) у містах районного підпорядкування і селищах міського типу - 15 м2;

Г) у сільських населених пунктах - 100 м2;

Д) для земель адміністративно-територіальних формувань -1 000 м2.
Урахування земельних площ з наведеною точністю обумовлює при виготовленні планово-картографічного матеріалу у вітчизняному виробництві застосування відповідних масштабів, починаючи від 1:2 000 000 до 1:500 і крупніших. Серед них, за даними "Основних положень", в масштабах 1:2 000 000 - 1:500 000 виготовляють кадастрові карти, які охоплюють територію усієї держави; в масштабах 1:300 000 - 1:200 000 карти областей і окремих регіонів; в масштабах 1:100 000 - 1:50 000 карти адміністративних районів і басейнів річок; в масштабах 1:25 000 -1:10 000 карти або плани територій сільських, селищних і міських Рад народних депутатів, землевласників і землекористувачів, орендарів; в масштабах 1:5 000 - 1:2 000 плани населених пунктів, а також землеволодінь і землекористувань, включаючи окремі земельні ділянки; в масштабах 1:1 000 - 1:500 плани меж землевласників і землекористувачів, окремих земельних ділянок.

За дослідженнями фахівців Українського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань [16] норми "Основних положень" відносно виготовлення планово-картографічного матеріалу можуть бути доповнені такими рекомендаціями:

А) карта України, масштаб 1:1 000 000 -1:750 000;

Б) карти областей і АРК, 1:1 000 000;

В) карти адміністративних районів, 1:50 000;

Г) карти або плани сільських селищних Рад народних депутатів, 1:10 000 - 1:5 000;

Д) плани земельних ділянок власників або користувачів землі, 1:5 000 - 1:500;

Є) плани або карти земель колективної власності, 1:1 000 -1:5 000;

Ж) плани території сіл, 1:2 000;

З) плани території міст та селищ міського типу, 1:2 000 - 1:500.

Якість графічної інформації на планах та картах визначають похибки відбиття контурів ситуації і окремих предметів місцевості, які не повинні перевищувати:

А) для чітких ліній контурів відносно точок зйомочного обґрунтування - 0,5 мм;

Б) те ж для гірських регіонів - 0,7 мм;

В) у взаємному відбитті контурів капітальних споруд на забудованих територіях - 0,4 мм.

Точність опрацьованого планово-картографічного матеріалу повинна відповідати точності прийнятого масштабу; гранична похибка межових знаків відносно зйомочної основи не повинна перевищувати:

А) в містах республіканського і обласного підпорядкування - 0,10 м;

Б) в містах районного підпорядкування, селищах міського типу, на садово-городніх ділянках - 0,20 м;

В) в сільських населених пунктах - 0,40 м;

Г) для меж адміністративних утворень та земель колективної власності - 1 м.

Геодезичним обґрунтуванням кадастрових планів та карт є пункти державної геодезичної мережі 1, 2, 3, 4 класів, репери і марки нівелірної мережі І, II, III, IV класів, пункти геодезичних мереж згущення І, II, III, IV класів, 1 та 2 розрядів; GPS пункти та інші, планові координати та висоти яких забезпечують необхідну точність інформаційного навантаження.

Для створення кадастрових карт використовуються: картографічна проекція Гауса-Крюгера, система координат 1963 p., система висот Балтійська або умовна.

Розграфка планово-картографічного матеріалу на окремі аркуші виконується за паралелями і меридіанами або в прямокутній системі; номенклатура планів і карт відповідає загально прийнятій системі позначень або встановлюється технічним проектом; для комп'ютеризації кадастрового процесу планово-картографічний матеріал, окрім номенклатурних позначень, містить спеціальні кодові позначення.

Для виготовлення планово-картографічного матеріалу використовують дані кадастрових і топографічної зйомок, які здійснюються стереотопографічним, комбінованим аерофото-топографічним, мензульним, фототеодолітним та іншими методами, а також шляхом прокладання тахеометричних і теодолітних ходів.

Актуальність кадастрової інформації на планах і картах забезпечується шляхом систематичних фіксацій змін в стані земельних об'єктів, поновлення і коректування змісту цих об'єктів, а також їх повторних зйомок.

Для фіксації поточних змін застосовують аерофото - і космічну зйомку, дані цих зйомок можуть доповнюватися безпосередніми вимірами в натурі з використанням інструментальних, а також напівінструментальних методів зйомок.

Для оновлення кадастрової інформації на планах і картах використовують допоміжні матеріали по складанню Державних Актів на право приватної власності на землю і право постійного користування, актів на право колективної власності, матеріалів вилучення або викупу земель, дані виконавчих зйомок нової інфраструктури.

"Основні положення..." торкаються також надзвичайно важливого питання створення автоматизованої системи державного земельного кадастру, яка передбачає дигіталізацію кадастрової інформації і застосування технологій геоінформаційних систем.

Дигіталізації (або цифровій інтерпретації) підлягає уся земельно-кадастрова інформація, тобто уся її сукупність або база даних у польових вимірах, координатах, графічному вигляді, включаючи топографічну основу з ситуацією і рельєфом, а також лінії розподілу і розмежування адміністративно-територіальних утворень, земельних ділянок власників і користувачів, агровиробничих груп ґрунтів, зон містобудівної цінності, лі-сотипологічних контурів, контурів природно-сільськогосподарського районування та інші матеріали.

Ця інформація переводиться на цифрову основу, кодується і вводиться до магнітних носіїв за мовами програмування. Зазначимо, що створювані цифрові моделі кадастрових об'єктів повинні відповідати точності вихідного матеріалу, аби побудоване на їх основі графічне відбиття цих об'єктів не поступалося точності традиційних планів і карт, отриманих звичайним шляхом.

Викладене вище незаперечно доводить цілковиту підпорядкованість кадастрової інформації геодезичній базі, в свою чергу, арсенал геодезичних прийомів і методів, обслуговуючи земельний кадастровий простір також має пряму залежність від цієї сфери. Взаємопов'язаність питань геодезії і кадастру сягає високого рівня інтегрованості. У багатьох розвинених країнах, обслуговуючи один механізм вивчення земель, геодезія і кадастр дуже ефективно скеровуються єдиною земельною службою.


Базова основа земельного кадастру - 4.5 out of 5 based on 2 votes