Встановлення і надання земельних ділянок прибудинкових територій

21.5. Встановлення і надання земельних ділянок прибудинкових територій

Перебігові земельної реформи в нашій країні, на жаль, не притаманні ознаки необхідного динамізму, але наявності певного руху ніхто не заперечує. У відповідності до цього набувають все більшої актуальності проблеми міського землекористування. Серед них досить гостро постають питання, пов'язані з виділенням земельних площ для здійснення міської несадибної житлової забудови, а також, з утриманням і використанням вже існуючої житлової забудови.

Висока щільність міського населення і нестача цільного земельного простору загострюють соціальну напругу у цій сфері міського землекористування і, водночас, фокусують увагу широких верств суспільства на незначних за площею територіях навколо житлових будинків як тих, що вже споруджені, так і тих, які лише проектуються. Все це вимагає невідкладних адекватних заходів і, в першу чергу, нормативно-правового регулювання прибудинкових територій. "

В 1996 р. урядовими установами - Держкомземом, Держкоммістобудування, Держжитлокомунгоспом та Фондом державного майна з цього приводу був прийнятий офіційний документ - "Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибуткових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків".

Прибудинкова територія - це земельна ділянка несадибної багатоквартирної житлової забудови, яка визначена на місцевості з метою забезпечення просторових умов для належного утримання і експлуатації житлового будинку і обслуговуючих споруд. Згідно з "Положенням...", до прибудинкових територій віднесені:

- території під житловими будинками;

- проїзди та тротуари;

- озеленені території;

- ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;

- майданчики для відпочинку дорослого населення;

- майданчики для занять фізичною культурою;

- майданчики для тимчасового зберігання автомобілів;

- майданчики для господарських цілей;

- майданчики для вигулювання собак;

- інші території, причіплені для утримання і експлуатації будинків та інших пов'язаних з ними об'єктів.

Підкреслюється, що прибудинкова територія встановлюється за проектом поділу території мікрорайону та проектом забудови для будинку в цілому і не може бути визначеною на місцевості для його частини, наприклад, для окремої квартири або одного поверху в багатоповерховому будинку. Це обумовлено специфікою правового статусу земельної ділянки, яка має неподільну господарську інфраструктуру і знаходиться у спільному користуванні власників житлової забудови.

Отже, для встановлення прибудинкових територій необхідною передумовою є складання проекту поділу території мікрорайону на окремі земельні ділянки прибудинкових територій. Затверджений проект поділу є підставою для розробки проектів відведення земельних ділянок прибудинкових територій. В свою чергу, затверджений проект відведення є підставою для визначення меж прибудинкової території і встановлення межових знаків.

При визначенні прибудинкової території на місцевості складається акт перенесення її меж в натуру, викреслюється план зовнішніх меж і вказуються розміри земельної ділянки прибудинкової території.

Цей акт є підставою для оформлення Державного акту на право постійного користування землею, який видається в органах земельних ресурсів в установленому порядку.

"Положення..." передбачає також певний процедурний порядок надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків не-садибної забудови.

Згідно з цим порядком, зацікавлена сторона звертається до органів місцевого самоврядування за дозволом на підготовку матеріалів про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва житлового будинку. Ця процедура передбачає погодження місця розташування будівництва з власником або користувачем землі, а також з органами землевпорядкування, містобудування і архітектури, природоохоронними і санітарними, що дозволяє матеріали погодження передати для затвердження до органів місцевого самоврядування.

Затверджені матеріали погодження про місце розташування будівництва житлового будинку є підставою для завдання на розробку проекту будівництва, яке видасться органом містобудування і архітектури. Після розробки і затвердження проекту на будівництво житлового будинку розробляється проект відведення земельної ділянки для будівництва. В свою чергу, розроблений і затверджений проект відведення земель є підставою для визначення меж земельної ділянки для будівництва житлового будинку на місцевості.

Як бачимо, дане "Положення...", і при встановленні прибудинкових територій існуючого житлового фонду, і при виділенні земельних ділянок для будівництва житлових будинків, регламентує достатньо специфічну технологію забезпечення реєстрації прибудинкових територій. Але усі вище розглянуті в даному параграфі види земель, включаючи: землі, передані у приватну і колективну власність, надані у постійне і тимчасове користування, а також прибудинкові території для забезпечення своєї реєстрації, в принципі, об'єднуються єдиним операційним ланцюжком, мал. 5.3.

Коротко коментуючи цей малюнок, відзначимо, що увесь реєстраційний процес спирається на законодавчі і нормативні акти.

Рушійною силою до впровадження положень законодавства є ініціатива зацікавленої сторони яка, виходячи з життєвих потреб, підготовляє необхідні проектні роботи.

На наступному етапі розглядуються і затверджуються проекти відведення, розпаювання, розподілу земель та інші відповідні проекти і проектна документація.

На підставі затверджених проектів на місцевості виділяються межі запроектованих ділянок і складається акт встановлення меж в натурі.

Цей акт є підставою для оформлення Державного Акту або Договору на право власності або право користування на землю.

Реєструючи Державні Акти або Договори в книгах реєстрації, завершують реєструвальний процес.