Модернізація реєструвального процесу - невідкладні вимоги часу

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.50 (1 Голос)

$ 24. Модернізація реєструвального процесу - невідкладні вимоги часу

Необхідність реформування системи державного земельного кадастру, а з нею і реєструвального процесу, про яку тривалий час велися дискусії серед фахівців і урядовців, врешті-решт, обумовила впровадження серйозних офіційних заходів. В грудні 1997 р. Кабінетом Міністрів була затверджена "Програма створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру" [40], яка передбачає автоматизацію процесів накопичення І використання земельно-кадастрових даних в сучасних умовах і розрахована на реалізацію в період 1998-2005 pp.

Внаслідок реалізації "Програми..." очікується автоматизація процесів (включаючи обробку даних):

1)  реєстрації права власності на землю, права користування землею та договорів про оренду землі;

2)обліку кількості земель;

3)обліку якості земель;

4)бонітування ґрунтів;

5)зонування територій населених пунктів;

6)економічної оцінки земель;

7)грошової оцінки земель.

"Програма..." є надзвичайно важливим для вітчизняного кадастру документом, який охоплює велику кількість організаційно-технічних, науково-методичних і нормативно-правових заходів, включаючи повномасштабну підготовку і перепідготовку кадрів, що вимагає для свого втілення значних державних коштів (більше 400 млн. гривень).

Водночас модернізація кадастрової справи як довгострокова державна акція, не пов'язана з примхами часу, вимагає широкого залучення закордонного досвіду, застосування сучасних технологій, впровадження міжнародних стандартів.

Але найбільш далекосяжні наслідки і, відповідно, найбільш важливі зрушення у кадастровій справі пов'язують з заявленими "Програмою..." намірами здійснювати в межах державного земельного кадастру реєстрацію права власності на землю, права користування землею та договорів про оренду землі. При цьому, важливо відзначати, що для обґрунтування необхідності впровадження "Програми..." наводиться дуже суттєва аргументація про давно існуючу потребу "забезпечити розроблення технічної документації для складання державних актів на право постійного користування землею для 13,3 мли. громадян, підприємств, установ га організацій і ввести дані реєстрації державних актів до банку даних державного земельного кадастру".

А це означає, що реєстрація державних актів, яка здійснюється для створення банку даних в масштабі усієї країни, вимагає нових реєструвальних засад, які б, в першу чергу, врахували унікальність місцерозташування земельної ділянки, а вже потім, на цій основі, забезпечили реєстрацію правового статусу ділянки у повному обсязі.

Отже, реалізація "Програми..." прискорила введення системи уніфікованих кодових позначень для кожної земельної ділянки в межах території України.

16.02.98 р. Держкомзем впроваджує "Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру", згідно з якими структура кадастрового номера земельної ділянки складається з 5™ рівнів, пізніше (в проекті Закону про державний земельний кадастр) ця структура була зведена до 4ох рівнів.

За чотирирівневою структурою кодовий кадастровий номер земельної ділянки містить [38]: Iй рівень - номер кадастрового округу;

2й рівень - номер кадастрової зони;

3й рівень - номер кадастрового кварталу;

4й рівень - номер земельної ділянки.

Номер округу визначається за Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України, скорочено - КОАТУУ, перелік цих об'єктів затверджено Держкомстатом. Об'єкти за КОАТУУ складаються з кадастрових зон, до яких належать території сільських, селищних, міських Рад. Кількість цих територій визначає кількість кадастрових зон в межах округу.

Кадастрова зона складається з кварталів, квартал з окремих ділянок. Структурна схема формування кадастрового номера ділянки показана на мал. 5.4.

Слід підкреслити, що ідентифікаційна система позначень земельнім ділянок вже давно практикується в багатьох країнах, ця система значно удосконалює кадастровий облік земель, полегшує і прискорює операції з земельними ділянками.

Але впровадження унікальної нумерації для земельних ділянок ще не гарантує успіху в модернізації реєструвального процесу, для цього як мінімум потрібні нові технології, нове бачення підходів до розв'язання проблем. Щодо завдань "Програми...", то їх реалізація вимагатиме виконання величезних за обсягом і принципово нових за змістом земельно-кадастрових і реєстраційних робіт, пов'язаних зі створенням єдиного державного реєстру земель.

Про те, що означає державний реєстр земель, ще не існує досить чіткого уявлення відомо лише, згідно з останнім варіантом законопроекту про державний земельний кадастр, що це "сукупність реєстраційних відомостей про земельні ділянки як об'єкти державного кадастрового обліку". Відомо також, що Державний реєстр земель включає Поземельну книгу, яка вже впроваджується в практику відповідно до затвердженої 10.09.98 р. Держкомземом інструкції [54].

Враховуючи, що Поземельна книга, є першим вітчизняним земельно-кадастровим документом з принципово новим наповненням, що започатковує в державі надзвичайно важливу справу реєстрації прав власності, обтяжень і обмежень на нерухомість, необхідно детальніше розглянути цей документ.

Поземельна книга складається з шести частин:

1.  Опис земельної ділянки (об'єкта земельної власності).

2. Кадастровий план земельної ділянки.

3. Земельна ділянка. Опис прав власності.

4.Земельна власність. Опис обтяжень (обмежень) прав.

5.Об'єкти нерухомого майна. Опис прав власності.

6.Об'єкти нерухомого майна. Опис обтяжень (обмежень) прав.

Опис земельної ділянки (об'єкта земельної власності) містить найсуттєвіші відомості про ділянку: 1) кадастровий номер; 2) місце розташування (адреса); 3) вид цільового використання та його код; 4) форма власності; 5) загальна площа; 6) спосіб вимірювання і площа в натурі; 7) інвентарний номер будівлі; 8) грошова оцінка земельної ділянки (податкова, ринкова); 9) вартість будівлі.

Кадастровий план земельної ділянки включає креслення ділянки з описом суміжних меж, нанесенням зони дії обтяжень (обмежень), визначенням експлікації угідь.

Опис прав власності на земельну ділянку висвітлює відомості про правоволодіння, а також про підстави виникнення або припинення права власності.

Відносно правоволодільця реєструються: прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи або назва юридичної особи; паспортні дані фізичної особи, реквізити юридичної особи; ідентифікаційний номер фізичної особи, код юридичної особи.

Інформація про виникнення права власності включає: вид права (власність, користування, оренда, інше); частку (долю, пай) правоволодільця на земельну ділянку; назву правовстановлюючого документа, серію, номер, коли і ким було видано, дату реєстрації, прізвище, ім'я та по батькові реєстратора і його підпис.

Інформація про припинення права власності включає дані про документ, на підставі якого припиняється право власності і дані про реєстратора.

Опис обтяжень (обмежень) на земельну ділянку містить дані про тип обтяжень(обмежень):застава, сервітути, інші, а також про виникнення і припинення дій обтяжень (обмежень).

Інформація про виникнення обтяжень (обмежень) висвітлює строк його дії; суму застави, дані про осіб, на користь яких обтяжуються, обмежуються права, в тому числі:(іпотеки) П. І.Б. фізичної особи або назва юридичної особи; ідентифікаційний номер фізичної особи, код ЗКПО юридичної особи; а також назву і номер документа, що є підставою для обтяжень (обмежень), дату реєстрації, П. І.Б. і підпис реєстратора.

Інформація про припинення дії обтяжень (обмежень) за змістом ідентична реєстрації припинення права власності.

Реєстрація прав власності обтяжень і обмежень на об'єкти нерухомого майна у Поземельній книзі за змістом нічим не відрізняється від реєстрації прав власності, обмежень і обтяжень на земельну ділянку.

Із вище наведеного видно, що Поземельна книга містить достатню інформацію про правові, просторові і якісні характеристики земельної ділянки. Слід також підкреслити, що інструкція по її веденню надає внесеній інформації статусу офіційного джерела і проголошує гарантії держави, відносно вірогідності цієї інформації. Дане положення "Інструкції"' безумовно є вкрай важливим і актуальним, воно теоретично наближає матеріали Поземельної книги до реєстрів провідних країн, але для набуття ним дійсної офіційної сили обов'язково потрібне законодавче підтвердження подібних положень представницькою владою.

Завершуючи короткий огляд не дуже численних, але досить характерних ознак оновлення у реєстраційних заходах, необхідно також виділити в руслі цього процесу досить серйозні дослідження і напрацювання відносно створення Національної системи реєстрації прав власності на землю, виконані за дорученням Уряду України і в рамках міжнародних програм вітчизняними і закордонними фахівцями. Але докладніше про це представлено матеріали в главі X.

Наприкінці зазначимо, що наведені вище ознаки оновлення і зрушень лежать лише біля самого початку великого шляху модернізації вітчизняного реєструвального процесу і справа ця вимагатиме постійної інтенсифікації як практичних зусиль, так і наукової думки.


Модернізація реєструвального процесу - невідкладні вимоги часу - 4.0 out of 5 based on 1 vote