Кількісний облік земель

§ 26. Кількісний облік земель

Земля утримує на своїх просторах усе життєво необхідне для існування людини, це стосується як споконвічного природного середовища, так і створеного її працею сільськогосподарського, промислового, і культурного надбання. Будучи глобальним фактором реальності, земля відіграє надзвичайно важливу функцію в усіх сферах практичної діяльності людства, виступаючи в одних галузях як основний засіб виробництва, в інших - як головна його умова. Тому облік земель, цього найголовнішого багатства людини, повинен охоплювати кожну одиницю території країни, враховуючи їх за певними групами ознак з необхідною повнотою і деталізацією.

Згідно з Положенням, яке затверджене Урядом України 12.01.1993 p., облік кількості земель ведеться по власниках землі і землекористувачах, у тому числі орендарях.

При обліку кількості земель виділяються: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані та осушені землі; землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; землі, що оподатковуються.

Облік кількості земель в межах земельних ділянок може здійснюватись як безпосередніми геодезичними вимірами в натурі, так і картометричним шляхом за створеним планово-картографічним матеріалом, в залежності від вимог до точності визначення площ. В проектах регулюючих документів, підготовлених Держкомземом, встановлюється, що облік по угіддях і функціональному використанню в межах земельних ділянок ведеться переважно картометричним шляхом [38].

Для кількісного обліку земель застосовується найбільш поширена одиниця виміру площі - гектар (1 гектар =10 000 м2). Точність урахування площ пов'язується з інтенсивністю використання земель та їх призначенням, а також залежить від вимог до точності звітної документації. За існуючою практикою землі приватної власності та ті, що перебувають у користуванні громадян, ураховують з точністю до 1 м2, інші до - 0,01 га.

Переходячи до обліку кількості земель як державного заходу, підкреслімо, що він здійснюється на єдиній принциповій основі, але, водночас, обліковий процес відповідно до специфічних ознак земель, які підлягають урахуванню, має деякі особливості. Ці особливості визначаються, головним чином, способом використання земель, рівнем їх освоєності і вимагають диференційованого і уважного проведення обліку. За цими ознаками найбільш детального вивчення заслуговують землі населених пунктів.

26.1, Особливості обліку земель в населених пунктах

Обраховуючи кількість земель в населених пунктах, землі цієї категорії, як і інших, розглядають насамперед як просторовий операційний базис для забезпечення праці, проживання і відпочинку громадян. Але оскільки цей базис просторово дуже обмежений, функціональне навантаження на нього у населених пунктах суттєво відрізняється від навантаження на землях інших категорій.

Незважаючи на те, що у крупних містах землі перебувають переважно під промисловими і цивільними спорудами, призначеними для потреб широких мас населення, а у невеликих за розмірами містах, селищах і селах землі зайняті в основному індивідуальною забудовою, присадибними ділянками, особистими підсобними господарствами тощо. Характерною ознакою земель усіх населених пунктів є дуже помітна строкатість їх території, подрібненість на велику кількість розмежованих земельних ділянок, які мають окремі призначення і різний спосіб використання.

Державний облік кількості земель у населених пунктах відбувається на підставі реєстрації кожної земельної одиниці з окремим визначенням площі земельних угідь, які ураховують за ознаками способу використання міської території.

Невеликі за розмірами особисті земельні ділянки громадян вимагають чіткого визначення як у своїх межах, так і у площах. Державні Акти на право приватної власності на землю або на право постійного користування мають плани земельних ділянок, які були складені за результатами натурних зйомок, і які ураховують площі ділянок з точністю до 1 м2. Для обліку земель використовують дані наведеної в Акті експлікації - кількісної характеристики земель, у якій визначені площі сільськогосподарських угідь, в тому числі: ріллі, багаторічних насаджень, кормових угідь, а також землі під будівлями, лісом та іншим.

Переважна частина території населених пунктів за ознаками способу використання належить до забудованих земель. Урахування структури забудованих земель через досить велику кількість угідь та певну невизначеність у питаннях віднесення земель до окремих угідь, заслуговує на особливий розгляд.

Згідно з Інструкцією по заповненню державної статистичної звітності, яка була введена в дію в 1998 р. [19] Держкомземом даються роз'яснення, як ураховувати ті чи інші угіддя, в т. ч. які території віднести до житлової забудови. Там визначається (crop, 6), що до них належать землі, зайняті одно - і двоповерховими, а також з більшою кількістю поверхів, житловими будинками, включаючи прилеглі до них території з трав'янистою і деревною рослинністю, місцями для стоянок автомобілів, невеличкими ігровими майданчиками, проїздами, а також невеликі, непокриті рослинністю ділянки навколо будинків (обмежені зовнішніми межами) та ділянки між житловими будинками.

Постає питання, як проводити облік земель, наприклад, в межах одного міського кварталу, малюнок 6.1, де знаходяться двоповерхові і багатоповерхові житлові будинки, а також громадські будівлі, як визначити приналежність земель до тих чи інших споруд, як бачимо, вимагаючи у звітних документах їх окремого урахування, Інструкція не містить відповіді, не дає необхідних рекомендацій.

На наш погляд, якщо приналежність території не може бути визначена за допомогою чітких розмежувальних ознак (наприклад, огорож, парканів і т. д. навколо певних видів споруд: стадіонів, лікарень, шкіл), а також якщо не встановлені межі прибудинкових територій житлової забудови, обґрунтоване віднесення земель може бути здійснене за принципом коефіцієнта пропорційності.

Для цього, користуючись планом кварталу, визначають кількість груп споруд, для яких необхідно виконати віднесення площ. Для кожної групи споруд обчислюють площу, яку безпосередньо займають споруди своїми периметрами, знаходять загальну суму площ усіх груп споруд, потім, співвідносячи площу кварталу до загальної суми площ, отримують коефіцієнт пропорційності. Для визначення тієї частини із площі кварталу, яка має бути віднесеною до урахування під конкретною групою споруд, коефіцієнт пропорційності перемножують на площу, яку безпосередньо займає ця група споруд.

Наприклад, див. мал. 6.1, площа кварталу Р = 1 га, площа під двоповерховими житловими будинками Si = 1 296 м2, під семиповерховим S2 = 720 м2, під школою S3 = 1 320 м2. Необхідно знайти віднесені площі Вь В2, В3.

Рішення. 1) Знаходимо загальну суму площ SS:

2) Знаходимо коефіцієнт пропорційності К:

3) Знаходимо віднесені площі Вь В2, В3.:

Таким чином, у облікових документах у графу під 1 - 2х поверховою житловою забудовою потрапляє площа - 0,39 га; під 3х і більш поверховою житловою забудовою - 0,21 га; під громадськими будівлями - 0,40 га.

Зауважимо, що облік земель певної житлової забудови може ґрунтуватись на урахуванні кількості мешканців або на інших підходах, але всі вони ще вимагають дослідження з метою розробки єдиних засад для встановлення меж прибудинкових територій несадибної житлової забудови - визначеної просторової бази обліку.

26.2.

Урахування сільськогосподарських земель

Детального вивчення вимагають також сільськогосподарські землі, розташовані поза межами населених пунктів, ці землі, головним чином, перебувають у складі земель колективних, державних сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств.

Урахування цих земель відбувається за правовими підставами використання, а також за видами угідь і меліоративним станом.

Під сільськогосподарськими землями ураховують сільськогосподарські угіддя, а також землі, що обслуговують виробництво - виробничі будівлі і двори, господарські шляхи, прогони; землі, що перебувають у стані меліоративного будівництва, відновлення родючості, тимчасової консервації тощо.

Ураховуючи всі сільськогосподарські землі, першочергову увагу надають обліку основних сільськогосподарських угідь: ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ, використовуючи для цього доброякісні планово-картографічні матеріали. До складу ріллі відносять площі, зайняті парниками і теплицями, до багаторічних насаджень включають насадження на терасованих схилах. Якщо на масивах угідь розташовані полезахисні лісосмуги, шляхи, споруди, їх площі виключаються з площ цих угідь і рахуються окремо.

Окремо визначається режим обліку меліорованих земель, які, маючи підвищений рівень продуктивності, вносять вагому частину до загального сільськогосподарського продукту. Зрошувані і осушені землі займають значні території у різних частинах країни і мають відмінності в своєму розташуванні. Зрошувані землі знаходяться у посушливих регіонах, переважним чином на сході і півдні, осушені землі перебувають в основному у перезволожених регіонах півночі і заходу країни.

Облік меліорованих земель ведеться по землевласниках, землекористувачах і орендарях і по сільськогосподарських угіддях. Проводячи облік зрошуваних земель, в тому числі ураховують зрошувані землі на осушених площах, тобто такі, на яких побудована зрошувальна система для регулярного зрошення цих земель. Проводячи облік осушених земель, в тому числі ураховують площі, осушені закритим дренажем, і площі з двобічним регулюванням водного режиму.

Для обліку меліорованих земель використовують технічні проекти на будівництво меліоративних систем, приймальні акти на виконані роботи і матеріали інвентаризації цих земель. В результаті інвентаризації отримують вірогідні дані про наявність і стан меліорованих земель, які необхідні для їх раціонального використання, а також для ремонту і реконструкції меліорованих систем. Плановою основою здійснюваної інвентаризації служать копії плану внутрішньо-господарського землевпорядкування або плану останнього коректування, на які до складу угідь вносять зміни, що відбулися внаслідок проведеної меліорації земель, а також мережі меліоративних систем.

Меліоровані землі використовуються набагато інтенсивніше у порівнянні з іншими, їх меліоративні системи потребують регулярного догляду і контролю з боку представників гідрогеологічних і меліоративних закладів для вчасного вживання заходів з поліпшення технічного стану меліоративних систем, або їх списанню і вилучення земель із даної категорії обліку. За дорученням Кабінету Міністрів в 1993 р. розроблено Порядок списання основних меліоративних фондів і переведення зрошуваних земель в богарні і осушених в немеліоровані природні угіддя, згідно з яким створюється комісія, яка на місці визначає меліоративний стан земель (заболочення, підтоплення, недостатнє осушення, переосушення, заростання деревно-чагарниковою рослинністю і т. д.), технічний стан меліоративних систем і приймає відповідне рішення.

Вірогідність даних кількісного обліку меліорованих земель, а також інших сільськогосподарських угідь в системі земельно-облікових робіт забезпечується спеціальним контролюючим заходом - графічним обліком земель. Графічний облік земель виконується на високоякісному планово-картографічному матеріалі і враховує всі поточні зміни, які відбулися в межах, площах і контурах землеволодінь і землекористувань в поточному році, шляхом систематичного внесення цих змін до планово-картографічного матеріалу. Потім зміни виявляються в натурі в результаті обстежень, зйомок, контрольних замірів і обчислень площ на зрошуваних землях, обмірів площ докорінного поліпшення кормових угідь. Усі зміни в межах, контурах і площах землеволодінь і землекористувань показують на планах червоним кольором, зміни в площах вносять до контурної відомості обчислення площ. З урахуванням цих змін щорічно складають оновлену експлікацію сільськогосподарських угідь, і окремо на - меліоровані землі.