Земельний кадастр, землеустрій і ГІС як важелі земельного менеджменту

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.00 (1 Голос)

§3. Земельний кадастр, землеустрій і ГІС як важелі земельного менеджменту

Життя суспільства у будь-які часи безпосередньо пов'язується з певним використанням навколишніх земель або, як ми кажемо, земельних ресурсів у той чи інший спосіб. Спочатку землі використовувались головним чином для мисливства, рибальства, збирання плодів рослинного світу і т. д., тобто досить неефективно. Але поступово, хоч і на примітивному рівні, людина навчилась обробляти землю і самостійно вирощувати різні рослини, тобто винайшла значно ефективніший спосіб її використання, який тривалий час досить гармонійно співіснував з навколишнім середовищем. На жаль, у наші часи, коли інтенсивність використання земель зросла набагато більше, у багатьох випадках саме користування землею перетворилось на її нещадну експлуатацію, величезні земельні території потрапили до зон, шкідливих для людини, внаслідок її" діяльності. Зрозуміло, що така загрозлива ситуація вимагає докорінного поліпшення режиму використання земель, невідкладної розробки екологічно-безпечних, природно збалансованих, всебічно виважених методів користування землею. Цю найактуальнішу для більшості країн сучасного світу постійно існуючу проблему вирішують скоординовані міжнародні системи багатопланових заходів, серед яких провідне місце займають земельний кадастр і землеустрій.

Землеустрій, або, іншим словом, землевпорядкування, вирішує завдання організації території земель, їх територіального впорядкування і внутрішнього устрою з метою найбільш доцільного нинішнього використання земель та врахування наслідків, землекористування у майбутньому. Земельний кадастр і землеустрій, згідно з Земельним Кодексом України, це дві окремі системи заходів, кожна з яких вирішує визначене законом своє коло питань. Якщо сформулювати коротко, то земельний кадастр всебічно вивчає землю і дає про неї найсуттєвішу інформацію; що стосується землеустрою, то він організовує територію земель і передбачає їх найбільш доцільне використання. Будучи окремо визначеними у законодавстві, земельний кадастр і землеустрій, за своєю суттю, утворюють єдину цілком пов'язану систему земельних заходів, одна складова частина якої не може існувати без іншої. Так, для прикладу, земельний кадастр не може виконувати свою місію, тобто інформувати про землю, яка територіально не зокремлена, тобто не організована у вигляді ділянки; в свою чергу землеустрій не може проектувати використання земель, якщо не має про них необхідної інформації.

У країнах, де впродовж віків існує налагоджена система використання земель, земельний кадастр і землеустрій органічно поєднуються у складі єдиної земельної служби, яка виконує також топографо-геодезичні роботи та інші необхідні обстеження і вишукування, картографування території і взагалі всі операції, пов'язані з нерухомістю, відповідно до вимог ринку земель.

В Україні, як і у всьому колишньому СРСР, за часів соціалізму земельний кадастр офіційною владою тривалий час взагалі не визнавався через свою нібито буржуазну сутність, натомість існувало соціалістичне землевпорядкування, яке обслуговувало планову економіку і досить обмежено торкалося питань земельного кадастру. В сучасний період вимоги реформування земельних відносин повертають земельному кадастрові належне йому місце; паралельно набуває також принципово нових рис і система заходів землеустрою.

Внутрішня зміна орієнтирів цілком відповідає сучасній світовій концепції збереження та використання природних ресурсів, згідно відповідно до якої надбання кожної країни є водночас надбанням усієї цивілізації, так само, як і проблеми будь якої з Них не можуть залишатися в межах національних кордонів. Розуміння принципів глобальної взаємозалежності як між суміжними країнами, так і, взагалі, між окремими зовнішньо не зв'язаними регіонами планети дозволяє людству через міжнародні структури виробляти більш збалансовану політику відносно свого просторового базису.

Особливої уваги у цьому відношенні заслуговує позиція Міжнародної федерації геодезії, кадастру і земельного менеджменту, скорочено FiG, яка, виходячи з нагальної потреби глобального поліпшення земельного менеджменту у світі, акцентує увагу усіх відповідних служб і зацікавлених осіб на надзвичайній важливості земельної інформації для сучасного розвитку суспільства. В 1994 р. ця Федерація видрукувала звіт [36], в якому висвітлюється роль земельного кадастру як земельно-інформаційної системи в міжнародному аспекті. У звіті наголошується, що передумовою для поліпшення земельного менеджменту є доступність інформації про землю та способи її використання, оскільки вона дозволяє, по-перше, виявляти випадки неефективного використання земель, по-друге - передбачати заходи щодо поліпшення умов виробництва або захисту довкілля, по-третє - виробляти адекватну політику земельного менеджменту і оподаткування.

Земельний кадастр визначається FiG як земельно-інформаційна система, дані якої використовуються менеджерами, що мають справу з земельними ресурсами, дійовими особами земельного ринку, а також центральними і місцевими земельними управліннями для реєстрації земель, ринкових земельних операцій, оподаткування, планування використання земель як в межах населених пунктів, так і поза ними, екологічного контролю за довкіллям та його захисту, а також статистичного обліку.

Земельний кадастр, спираючись на адміністративно-територіальний розподіл земель, розглядає розмежовані за певними ознаками ділянки землі, опрацьовуючи для кожної із них усю необхідну земельну інформацію. Земельний кадастр забезпечує земельно-інформаційну основу для інформаційних систем іншого роду, яка споживається у багатьох сферах суспільного життя. Через це його інформація повинна оброблятися до чітко регламентованих стандартних даних, які б легко сприймалися і були зрозумілими для широкої маси споживачів. Відповідність цій вимозі кадастрової інформації підлягає суворому контролю з боку урядових установ.

Федерацією наводяться приклади стандартизованої кадастрової інформації, що має загальносуспільне значення, серед них: дані у вигляді карт, планів, каталогів координат і відміток; дані про володіння або користування землями та способи їх використання; дані про населення, тощо.

Маючи цілком визначену і міжнародно визнану сутність своєї діяльності, земельний кадастр, як земельно-інформаційна система, є частиною більш широкого кола інформаційних систем, які об'єднуються загальною назвою ГІС тобто, географічні інформаційні системи. Розробка ГІС набула значного поширення у другій половині XX ст. через наростаюче зменшення потенціалу природних земельних ресурсів, нестачу продуктів харчування і демографічні проблеми багатьох регіонів світу. В сучасний період найбільш активно ГІС розробляються у тих країнах, де потужний науковий потенціал спирається на новітню комп'ютерну технологію, серед них країни Європи, Північної Америки і Далекого Сходу.

Розглядаючи будь-яку інформаційну систему, не можна уникнути питання відносно її корисності, відносно того, що конкретно вона дає людині. На перший погляд, немає суттєвої різниці між поняттями інформація та інформаційна система, але це суто зовнішнє враження. Якщо інформація "взагалі" доводиться до людини як живлення для роздумів і далеко не завжди призначена для того, щоб спонукати людину до певних дій, то інформаційна система конкретно призначається для прийняття людиною рішень стосовно тих ситуацій або явищ, про які вона проінформована цією системою.

Інформаційна система, на відміну від звичайного способу подання інформації, розглядає взаємопов'язаний ланцюжок послідовних операцій, починаючи їх від планування спостережень для отримання інформації і продовжуючи далі через накопичення цієї інформації, її обробку і аналіз до створення банку даних і, врешті решт, аж до вибору способу подання цих даних людині для адекватного сприймання. Добре налагоджена інформаційна система значно поліпшує здатність людини приймати рішення, підвищує адекватність її реакції на ситуацію. Якщо саме такою інформаційною системою обслуговуються заходи земельного кадастру, поліпшення земельного менеджменту - цілком реальна справа.

Теоретичні основи сучасних інформаційних систем запозичують досягнення з багатьох сфер знань: інформатики, математики, програмування, машинної графіки та інших, використовуючи також практичні результати у дослідженнях зі створення штучного інтелекту. Будучи специфічною системою, тобто географічною інформаційною системою, ПС призначена для опрацювання даних, Що мають локальну прив'язку Географічними або іншими просторовими координатами. Найбільш типовим прикладом ГІС є добре відома звичайна географічна або топографічна карта, зображення якої є базою географічних даних. Але сучасні ГІС, це вже, так би мовити, карти нового покоління, їх можливості значно поширюються - за межі давно звичного графічного показу бази даних, оскільки передбачають обов'язкову обробку цих даних, а також їх аналіз та інші операційні процеси.

Фахівці з ГІС, вивчаючи природне середовище, створюючи карти та враховуючи зміни довкілля, широко використовують матеріали земельного кадастру; існує і зворотній зв'язок: технологія ГІС успішно застосовується фахівцями з кадастру у земельному менеджменті, а також для оперативної оцінки стану земельних ресурсів, у ринкових операціях з нерухомістю, у вивченні моніторингу земель, тощо.


Земельний кадастр, землеустрій і ГІС як важелі земельного менеджменту - 4.0 out of 5 based on 1 vote