Визначення балів бонітету

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.33 (3 Голоса)

30.3. Визначення балів бонітету

Маючи кількісні вирази діагностичних ознак по кожній таксономічний одиниці, переходять до заключного етапу бонітування - визначення якості ґрунтів через бонітувальну оцінку так звані бали бонітету, за формулою:

Формулу (7.9) використовують для розрахунку балів бонітету у більшості випадків, оцінюючи якість ґрунтів як за показниками природних властивостей, так і за показниками врожайності сільськогосподарських культур. З формули очевидно, що якість еталонового ґрунту оцінюється в 100 балів, ця оцінка є найпоширенішою умовною ціною якості ґрунтів, прийнятих за еталон.

Бонітування виконують також за іншими діагностичними ознаками. Якщо, наприклад, критерієм бонітування є кислотність ґрунтів, то за еталон приймають ґрунт з нейтральною кислотністю (рН 7.0). Для вилужених і закислених ґрунтів бали бонітету розраховують за окремими формулами:

Якщо критерієм бонітування є гідролітична кислотність, за еталон приймаються ґрунти з мінімальним показником гідролітичної кислотності серед оцінюваних ґрунтів. Обчислення виконують по відношенню до умовно прийнятого максимального показника гідролітичної кислотності, . який дорівнює 7.0 мг-екв/100 г речовини даного ґрунту за формулою

Якщо критерієм бонітування є показники вмісту мулу або глини в ґрунті, за еталоновий ґрунт з якістю в 100 балів може бути прийнятий ґрунт з вмістом фізичної глини - 45%.

За визначеними балами бонітету ґрунтів складають дві оцінювальні шкали. Першу, основну, складають за об'єктив-ними, тобто природними і набутими властивостями ґрунту; другу - за урожайністю сільськогосподарських культур для орних земель або за продуктивністю кормової маси на сіножатях і пасовищах.

Оцінювальні шкали можуть бути замкненими або розімкненими. Якщо еталоном слугують ґрунти, які за природними ознаками належать до найбільш родючих, або за такий же еталон приймають показник максимальної урожайності, отримають замкнену шкалу; якщо за еталон приймають природні ознаки і дані урожайності домінуючого типу ґрунтів, побудовану оцінювальну шкалу називають розімкненою.

Оскільки незаперечним єІснування функціонального зв'язку:

Тобто, аргумент П - природні властивості ґрунту, певною мірою впливає на у - урожайність сільськогосподарських культур, розраховані бали бонітету ґрунтів дозволяють перевірити рівень цього впливу шляхом кореляційного аналізу отриманих даних. В результаті кореляційного аналізу знаходять коефіцієнт кореляції, на основі якого з математичною вірогідністю оцінюють рівень зв'язку між обома факторами в межах конкретного угрупування ґрунтів. Коефіцієнт кореляції гп у обчислюють за формулою урожайності відповідно в межах землеоцінювального району.

Значення коефіцієнта кореляції вказує на тісноту зв'язку. Якщо коефіцієнт кореляції перебуває в межах 0,51-0,70, констатують наявність зв'язку між обома факторами; межі від 0,71 до 0,90 вказують на тісний зв'язок; більше 0,90 - дуже тісний зв'язок.

Обчисливши коефіцієнт кореляції, знаходять його помилку за формулою:

Таким чином, виконуючи бонітування за показником окремої властивості ґрунту, наприклад, за вмістом гумусу, отримують в процесі обчислювальної обробки статистично цілком надійну оцінку якості ґрунту, але оцінка ця, спираючись лише на одну властивість ґрунту, нехай і найсуттєвішу, не буде об'єктивною. Для зваженої оцінки ґрунту, яка б віддзеркалювала вплив на урожайність всієї сукупності суттєвих факторів, необхідно, окрім гумусу, враховувати дію інших поживних речовин (азоту, фосфору, калію), а також такі властивості, як механічний склад, рН солевої витяжки, еродованість та інші. Наприклад, певне ґрунтове угрупування за найбільшим вмістом гумусу спочатку цілком справедливо отримало найвищу оцінку - 100 балів, але потім з'ясувалось, що в ньому низький вміст азоту, несприятливий механічний склад. Як виправити попередню оцінку, бо внаслідок наведених факторів ці землі вже не можуть мати найвищого бала, їх оцінка буде нижчою, але конкретно якою?

Існує механізм [8], який дозволяє більш об'єктивно визначити реальну якість ґрунту, враховуючи внесок кожної окремої властивості ґрунту в підсумковий результат - творення урожаю. Оскільки властивості ґрунту по-різному впливають на урожайність, для зваженого урахування цього впливу використовують так звані показники детермінації:

Узагальнений бал фунту, з урахуванням внеску кожного фактора, обчислюють як середньовиважений по відношенню до показників детермінації за формулою:

Вплив тих природних властивостей ґрунту і його поверхні, які не дістали бальної оцінки і не визначені показником детермінації, серед яких можуть бути: крутість схилу, експозиція, еродованість і т. д., враховують через регулюючі коефіцієнти:

Параметри регулюючих коефіцієнтів визначаються за природно-територіальними ознаками, відповідно до конкретної сільськогосподарської культури. З урахуванням цього коефіцієнта балова оцінка території, зайнятої певним угрупуванням ґрунтів, матиме вигляд:

Бали бонітування зводяться в оцінювальні шкали, які після перевірки використовують для оцінки ґрунтів в сільськогосподарських підприємствах на території земельнооцінювального району. Якість складеної бонітувальної шкали перевіряється через вірогідність її основної оцінювальної одиниці - одного бала. Для цього, користуючись даними про середню багаторічну урожайність окремої ведучої культури, наприклад, озимої пшениці з території, яку займає чітко визначене за якістю ґрунтове угрупування.

В іншому господарстві даного земельнооцінювального району обчислюють розрахункову урожайність для тих земель, де вирощувалась аналогічна культура, за формулою:

Потім розраховану урожайність порівнюють з фактичною, якщо

Викладений вище матеріал дуже коротко висвітлює основні принципи бонітувального процесу, не деталізуючи його і не наводячи прикладів розрахунків, оскільки безпосередня якісна оцінка ґрунтів, не входячи в професійні обов'язки фахівців з землевпорядкування і кадастру, вимагає залучення до цієї роботи ґрунтознавців, які мають значно вищий рівень необхідної підготовки.


Визначення балів бонітету - 3.3 out of 5 based on 3 votes