Основоутворюючі поняття економічної оцінки земель

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.00 (1 Голос)

§ 32. Основоутворюючі поняття економічної оцінки земель

32.1. Валовий продукт і витрати на його виробництво

Практика економічної оцінки земель використовує порівняно невелику кількість основоутворюючих понять і показників, які глибоко відбивають сутність економічного оцінювального процесу. Основними серед них є поняття валового продукту - В.IT., А також витрат на його виробництво - В.

Валовий продукт може вимірюватись в натуральних величинах або в грошових одиницях, він є абсолютним економічним показником, який використовується для визначення продуктивності усіх сільськогосподарських культур.

Якщо перемножити середню урожайність У Окремої сільськогосподарської культури на площу Р, Зайняту цією культурою, отримають масу валового продукту в тоннах або в центнерах:

Для визначення грошовоїВартості валового продукту сільськогосподарської культури його масу перемножують з ціною Ц На цю культуру:

Економічна оцінка земель за масою або вартістю валового продукту дозволяє аналізувати абсолютні показники продукції по вже досягнутому рівню економічної родючості ґрунту і не зокремлює витрат праці на одиницю площі. Тому результати такої оцінки мають обмежене застосування, в основному для економічних розрахунків обсягів сільськогосподарської праці.

Ефективність економічної оцінки земель значно підвищується, якщо при обчислюванні валового продукту ураховувати витрати праці, необхідні для його отримання. Таке урахування дозволяє визначити так звану окупність витрат, яка свідчить про рівень родючості ґрунтів за збіжними умовами господарювання. Окупність витрат є відносним економічним показником, який розраховують, співвідносячи валовий продукт з витратами на його отримання за формулою:

Економічна оцінка за окупністю витрат полягає у порівнянні показників О. В. На різній за якістю землях при рівних або збіжних умовах господарювання (більшому показникові О. В. Відповідає вища економічна оцінка порівнювальних земель і навпаки).

Показник окупності витрат відбиває продуктивність праці трудівника, вкладеної в отримання конкретного продукту, через це його використовують, впроваджуючи в сільськогосподарське виробництво ту чи іншу культуру. Але порівнюють між собою показники О. В, І роблять обґрунтовані висновки лише на землях, об'єднаних збіжними природними і господарськими умовами використання, якщо ж такі умови відсутні,, порівнювання втрачає сенс. Так, наприклад, до складу польової сівозміни, спираючись на показники О. В., Можна включати або виводити з неї будь-яку польову культуру, але не можна побудувати економічно доцільних висновків, порівнюючи між собою показники О. В. При вирощуванні, наприклад, урожаю озимої пшениці і продукції сіножатей. Через дуже низькі витрати праці показники окупності витрат на кормових угіддях можуть сягати значної величини, до якої ніколи не наблизяться відповідні показники польових сівозмін.

Розміри витрат на виробництво валового продукту дозволяють робити висновки відносно дохідності або прибутковості тієї чи іншої вирощуваної культури через показник чистого прибутку, який знаходять за формулою:

Чистий прибуток яскраво відбиває різні рівні економічної ефективності виробництва продукції на різних за якістю землях і широко використовується у економічних розрахунках.

Але показники чистого прибутку не пов'язують єдиною порівнювальною системою різний економічний ефект від використовування різних за якістю земель. Тому ці показники використовують для створення більш досконалого, узагальнюючого механізму економічної оцінки земель - механізму диференційованої ренти.

32.2. Диференційовані та абсолютні рентні доходи

Диференційована рента, яка у офіційних документах часто має назву диференційований рентний доход, є найбільш інтегрованим кількісним відбитком різниці у економічному ефекті від використання різних за якістю земель. ДиференційованаРента Д. Р. Визначається за формулою:

Зазначимо, що вище наведені поняття із економічної оцінки земель безпосередньо базуються на загальноосвітньому матеріалі економічних теорій і вже мають бути добре відомими студентам вузів, але, враховуючи цю обставину, із методичних міркувань доцільно коротко прокоментувати принципи утворення диференційованої ренти.

Якщо значення прибутку з формули (8.4) підставити в формулу (8.5), отримаємо: Д. Р. = 0, звідси випливає перший висновок, що на землях

Гіршої якості диференційованої ренти не може існувати. Поняття, яке буквально означає "різний доход", було застосоване для урахування різниці в доходах, які отримували на землях кращої якості через вищу продуктивність праці. Наприклад, з двох різних за умовами родючості, але рівних за площею і витратами праці ділянок отримали урожай. Якщо прибуток на гіршій ділянці становить - П., То зрозуміло, що на кращій він буде більший на якусь додаткову частину АП, Тобто становитиме: П. + АП, Звідси очевидно, що

Таким чином, робимо другий висновок, що диференційована рента виникає внаслідок більш високої продуктивності праці на кращих за якістю землях за рахунок створення додаткового прибутку.

Показники Д. Р. Служать виваженими критеріями при визначенні ставок земельного податку, розрахунках розмірів орендної плати і взагалі при розв'язанні усіх питань вартісної оцінки земель, які вимагають справедливої адекватної основи.

Окрім диференційованого рентного доходу, який створюється за умов використання в сільськогосподарському виробництві гірших земель, в Україні встановлений абсолютний рентний доход А. Р. Для усіх земель, незалежно від їх якості. Абсолютний рентний доход разом з диференційованим рентним доходомСкладають загальний рентний доход З. Р.:

Розглядаючи різні аспекти утворення диференційованої ренти, паралельно з валовим продуктом часто використовують поняття основного продукту О. П. Під основним продуктом умовах безрентного виробництва, тобто, враховуючи 8.4,Маємо:

При розрахунках О. П. на кращих землях, він разом із додатковим розуміють такий продукт, який утворюється на гірших землях в продуктом (прибутком) АП СтановитьЧастину валового продукту і дорівнює:

Основний продукт також обчислюють через коефіцієнт окупності витрат О. В., Який при економічній оцінці земель в Україні визначили на рівні 1.35. Цей рівень утримує межу гранично прийнятних умов безрентного виробництва на гірших землях, які забезпечують необхідний чистий прибуток. Таким чином:

А диференційована рентаМоже бути обчислена за формулою:

Відповідно до прийнятого коефіцієнта окупності витрат норма необхідного чистого прибутку дорівнює 35% від обсягу витрат на виробництво продукту.

Для економічної оцінки також може бути використаний показник питомої ваги диференційованоїРенти у складі валового продукту:

Який є відносним і більш стабільним за значенням показником прибутковості різних за якістю земель у порівнянні з диференційованою рентою.

32.3. Вихідна оцінювальна основа

З наведеного ясно, що головним в економічній оцінці земель є визначення їх якості через родючість ґрунту, яка найбільш яскраво відбивається в урожайності сільськогосподарських культур або валовому продукті. Тому урожайність належить до найважливіших показників в земельнооці-нювальних роботах. Але показники різної урожайності можуть бути використані для визначення різної якості земель тільки за умовою рівновеликих витрат праці на її отримання.

Розуміння цього факту дозволяє зрозуміти й основні труднощі доведення процесу економічної оцінки земель до економічно виважених висновків. Головне серед них полягає у правильному визначенні розмірів і співвідношення основоутворюючих економічних показників - валового продукту і витрат на нього. Для того, щоб кількісно визначити, а потім співвіднести такі різні за природою величини, якими є урожай і витрати на нього у вигляді живої праці людини, експлуатації техніки і часу, застосовують механізм грошового еквівалента, тобто урожай і витрати на нього переводять в гроші.

Але цей механізм у багатьох випадках спрацьовує неоднозначно через те, що діючі в окремих регіонах країни різні ціни на одну і туж сільськогосподарську продукцію відбивають місцеву специфіку виробництва, але далеко не завжди відповідають справжній вартості цієї продукції. Тому вірогідна оцінка якості земель вимагає створення узагальнюючої порівнювальної основи, до якої можуть бути віднесені різні економічні показники, застосування системи вирівнюючих важелів та інших прийомів, які можна об'єднати єдиною назвою - нівелювання вихідних умов економічної оцінки земель.

Нівелювання вихідних умов торкається різних аспектів земельно-оцінювальних робіт, спираючись на спеціальні поняття і терміни: таксономічна одиниця, кадастрова ціна, кадастровий гектар, кормові і зернові одиниці та інші.

Першочерговим елементом порівнювальної основи є таксономічна або земеяьнооцінювальна одиниця. Оскільки і бонітування ґрунтів, і економічна оцінка земель починаються в межах однієї і тієї ж таксономічної одиниці (про неї вже йшлося вище), в даному випадку ця одиниця потребує додаткового висвітлення вже в економічному ракурсі.

Таксономічну одиницю можуть складати окремі ґрунтові відмінності, агровиробничі групи ґрунтів або сільськогосподарські типи земель, які утворюють більший або менший за площею природно-сільськогосподарський земельнооцінювальний район.

Земельнооцінювальний район - це певна частина території області, для господарств якої характерна збіжність природних і економічних ознак, що виявляються у складі земельних угідь, вирощуваних культур і виробничих галузей, у земле - і фондозабезпеченості, рівні землеробства та інших умовах господарювання. Утворюючи земельнооцінювальні райони, виконують групування господарств за типами виробничої спеціалізації, у зонах недостатнього зволоження ураховують рівень водозабезпеченості господарств, вирішальними є об'єднуючі економічні умови без обов'язкової прив'язки до адміністративного межування.

Ураховуючи поширену практику застосування для визначення економічних показників методів математичної статистики, кількість господарств у земельнооцінювальному районі повинна бути достатньою для отримання статистично надійних результатів.

Підсумовуючи, підкреслимо, що природно-економічне районування є базовим заходом по вирівнюванню вихідних характеристик оцінювальних територій, призначеним для адекватної економічної оцінки різних за якістю земель.

Другим врівноважуючим заходом, добре відомим за практикою оцінки земель в 1987-1988 pp., було застосування важелів кадастрових цін. Під кадастровою ціною розуміють вартість сільськогосподарської продукції, яка визначається економічно необхідними витратами в гірших умовах виробництва. Вираховуючись від тієї межі необхідних витрат, вище якої виробництво сільськогосподарської продукції на землях гіршої вартості слід вважати економічно недоцільним, єдина система кадастрових цін дозволяє порівнювати якість земель як в межах таксонометричного району, так і між окремими регіонами держави.

Враховуючи велику кількість сільськогосподарських культур, кадастрові ціни часто обчислюють для основного виду продукції - зерна, яке вирощується в усіх районах, в різних природних умовах, майже на усіх, без вийнятку, землях. В економічній оцінці земель в СРСР 1987-1988 pp. вихідними для розрахунку кадастрових цін були визнані умови виробництва зерна на півночі Росії, де його собівартість (витрати на його виробництво) становила 18,5 крб. за центнер [50].

Якщо цей регіон був визначений зоною безрентних умов виробництва, то необхідний чистий прибуток становитиме 35% від собівартості зерна. Отже, кадастрова ціна одного центнера зерна, або основного продукту, розрахована за формулою (8.8), дорівнюватиме:

18,5 + 0,35 х 18,5 = 25,0 крб/ц.

З кадастровою ціною тісно пов'язується поняття Умовного кадастровоГо Гектара, яке застосовується як вирівнюючий еквівалент площі, що забезпечує порівнювання і оцінку показників продуктивності різних за якістю земель за всіма видами сільськогосподарських угідь: ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ. Одному умовному кадастровому гектару відповідає такий еквівалент площі сільськогосподарських угідь, який забезпечує отримання валового продукту рослинництва в кадастрових цінах, тобто такого валового продукту, який отримають при середньому (в господарстві, регіоні, державі) рівні витрат бс і визначеному показникові окупності витрат - 1,35, що відповідає безрентним умовам виробництва. Таким чином, розміри валового продукту з кадастрового гектару обчислюються:

Шляхом віднесення валового продукту, зібраного з певної площі, до значення валового продукту з кадастрового гектара отримують кількість умовних одиниць площі - кадастрових га.

Застосування механізму кадастрових гектарів завдяки переведенню фактичних площ в умовні, але в порівнювані дозволяє розраховувати обґрунтовані еквіваленти площ на різних за якістю землях, що має важливе значення в процесах перерозподілу земель і особливо при розпаюванні земель колективних сільськогосподарських підприємств, які передаються членам колективів цих підприємств та іншим особам, що мають право на пай.


Основоутворюючі поняття економічної оцінки земель - 4.0 out of 5 based on 1 vote