Сутність кадастрового процесу, його основні види і принципи

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.75 (2 Голоса)

§ 7. Сутність кадастрового процесу, його основні види і принципи

Земельний кадастр, як і будь-яка сфера діяльності має два аспекти свого пізнання: теоретичний (освітній) і практичний (виробничий), інакше кажучи, є і навчальною дисципліною, і державною фундацією.

Розглядаючи земельний кадастр з виробничої точки зору, ми цілком впевнено визначаємо його, з одного боку як систему конкретних заходів, які здійснюються фахівцями і скеровуються державою; з другого боку, земельний кадастр як навчальна дисципліна - Це дещо зовсім інше, бо не обмежується наведенням змісту цих заходів, а розглядає їх аналітично, у вигляді єдийого процесу, перебіг якого підпорядковується чітко визначеним вимогам або принципам. Такий підхід до вивчення земельного кадастру дає змогу майбутнім фахівцям не лише накопичувати у свідомості суму знань, але й висвітлює різні аспекти цих знань, їх трансформацію і взаємозв'язок, значно поліпшуючи можливості і сферу їх практичного застосування.

Система заходів державного земельного кадастру спирається на потужний комплекс забезпечувальних робіт, серед яких: топографо-геодезичні вишукування, картографування території, ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження і розвідування, які забезпечують державний земельний кадастр плановокартографічними та іншими матеріалами, тобто конкретними відомостями про досліджувану територію, її адміністративно-територіальний поділ, ґрунтове покриття, рослинність і т. п.

Ця інформація використовується в земельному кадастрі як просторова основа, відповідно до якої визначають розміри та площі земель, висвітлюють їх правовий режим, характеризують якість ґрунтів та рослинність, аналізують господарський стан і т. д. Цей забезпечувальний етап започатковує в земельному кадастрі невпинний процес просторово-якісних визначень, що є його об'єднуючою основою, навколо якої обертається уся система державних заходів.

Земельно-кадастровий процес просторово-якісних визначень відбувається у декілька етапів, починаючи кадастрове висвітлення досліджуваного об'єкту від перших, основоутворюючих, але обмежених кількісно визначень, до всебічних повномасштабних характеристик стану земель. Перший забезпечувальний етап кадастрового процесу торкається головним чином, просторових визначень і таких природних властивостей, як рельєф, ґрунт, рослинність і т. п. Завдяки цьому етапові, землі "взагалі" конкретизуються до окремих розмежованих земельних об'єктів, які набувають певних просторових і природних ознак, тобто отримують необхідні вихідні дані.

До початку кадастрового процесу земля сприймається узагальнено: не маючи ні меж, ні прив'язаних до цих меж характерних ознак. Забезпечувальний етап долає цю перешкоду, подаючи вихідні дані уже для розмежованих і визначених земельних одиниць, а це дає можливість продовжити їх вивчення на наступному правовому етапі кадастрового процесу. На цьому етапі вивчають правовий стан земель, тобто відповідність їх фактичного використання чинному земельному законодавству, юридичні підстави відносин між земельними об'єктами і власниками, користувачами і орендарями, а також документальне забезпечення цих відносин. Перевіряється ідентичність державних актів на право володіння або користування землею і відповідних записів у державних реєструвальних книгах.

Забезпечені вихідними даними і правовими ознаками земельні об'єкти підлягають урахуванню, яке виконується в межах облікового етапу кадастрового процесу.

Завершується процес просторово-якісних визначень аналітичним етапом, в перерізі якого аналізують природньо-господарський стан земель, визначаючи бонітет ґрунтів та виконуючи економічну оцінку земель.

Після аналітичного етапу досліджувані земельні об'єкти отримують усю необхідну гаму характеристик і кадастровий процес досягає своєї мети, але не вичерпує своїх можливостей. Розроблений на попередніх етапах арсенал суттєвих характеристик має вирішальне значення на заключному прикладному етапі земельно-кадастрового процесу, тобто у справах земельного менеджменту, грошових оцінок земель, земельно-ринкових операцій тощо. Структурна схема основних етапів і заходів земельного кадастру подається на мал. 1.1.

В залежності від характеру відправлення заходів державного земельного кадастру існують два його різновиди: первинний (основний) і поточний (черговий).

Первинний земельний кадастр виконується після утворення нових або трансформацій колишніх землеволодінь і землекористувань на основі всебічних обстежень і розвідувань періодично через певну кількість років (10-15-20). Він забезпечує первинну інформацію про правове, природне і господарське становище земель. В процесі первинного земельного кадастру перевіряється відповідність отриманої інформації чинному земельному законодавству, після чого вона віддзеркалюється у кадастрових документах.

Поточний земельний кадастр призначається для фіксування змін, які відбулись у стані земель після проведення основного земельного кадастру. Поточний земельний кадастр, як і первинний, спираючись на правову базу, фіксує у документах тільки ті зміни, які виникли на законній підставі і доводить до компетентних органів усі виявлені факти порушень закону у використанні земель з метою їх усунення.

Поточний земельний кадастр проводиться кожного року відразу після закінчення первинного, його матеріали ретельно порівнюються з існуючим станом земель, усі випадки просторових змін у використанні земель підлягають безпосередньому вимірові у натурі, зміни правового стану перевіряються на законність юридичним шляхом. Таким чином, поточний земельний кадастр здійснює захист юридичного права суб'єктів на володіння або користування землею і охороняє від порушень передбачений законом режим використання земель.

Охоплюючи усю систему державних заходів, перебіг земельно-кадастрового процесу підпорядковується кільком основним принципам: єдності, об'єктивності, невпинності і зручності.

Принцип єдності земелько-кадастрового процесу полягає насамперед у тому, що, відбуваючись за єдиною системою заходів, він охоплює єдиний земельний фонд країни і спирається при цьому на єдиний законодавчий базис. Це дає можливість висвітлювати правовий, господарський та природній стан земель у різних регіонах країни на єдиній принциповій основі і дозволяє прийняття виважених рішень стосовно їх найбільш доцільного поточного використання і майбутнього потенціалу. Принцип єдності забезпечується також централізованим керівництвом, контролем з боку уряду і єдиною стандартизованою формою облікових і звітних земельно-кадастрових документів.

Другим важливим принципом кадастрового процесу є його об'єктивність, яка полягає у тому, що всі дані земельно-кадастрової інформації повинні бути цілком повноцінними і вірогідними, тобто віддзеркалювати найбільш суттєві властивості, характерні ознаки досліджуваного земельного об'єкту. Тільки об'єктивні дані, які точно відбивають дійсний стан земель, можуть бути використані для ефективного поліпшення справи земельного менеджменту у країні і визначенні справедливих ставок у розмірах земельного оподаткування. Кадастрові дані набувають об'єктивності завдяки двом вирішальним факторам: сумлінності причетних до подання інформації землевласників і землекористувачів і рівню фахової підготовки службових осіб зі складу земельних органів, які зобов'язані належним чином оцінювати і контролювати надходження даних.

Ефективність заходів земельного кадастру цілком пов'язується з принципом невпинності його дії. Цей принцип передбачає постійне систематичне урахування змін у стані досліджуваних земель і адекватне відбиття цих змін у змісті кадастрових документів. Принцип невпинності забезпечує кадастровій інформації необхідні ознаки актуальності, доповнюючи її також суттєвими даними за будь-який період із минулого від початку кадастрових спостережень.

Що стосується принципу зручності, то він є головною ознакою того, як сприймаються результати земельного кадастру, як успішно використовуються його дані споживачем. Цей принцип вимагає надання кадастровій інформації наочності, виразності, доступності у сприйманні, розробки нових, більш досконалих форм її висвітлення і інтерпретації. Цей етап у творенні кадастрової продукції може звести нанівець увесь результат потужного комплексу заходів земельного кадастру, якщо він не задовольняє споживацького попиту або просто за своєю незручністю недоступний споживачеві.

Основні види і принципи земельно-кадастрового процесу

 

Основні види і принципи земельно-кадастрового процесу віддзеркалює мал. 1.2. Наприкінці зазначимо, що в деяких документах [38] до основних принципів відносять повноту охоплення усієї території України і застосування єдиної системи координат. З цього приводу доцільно зауважити, що "повнота охоплення" не може вважатися принципом, оскільки не є конкретним поняттям (термін "повнота" може означати 100%, а може бути й іншим). Натомість таким може бути поняття "суцільного охоплення території", але на даний момент це скоріше побажання, а не принцип. Щодо застосування єдиної системи координат, то це питання створення єдиної математичної основи для виробництва кадастрових карт, яке є вихідною умовою для забезпечення земельно-кадастрового процесу, а не його принципом.


Сутність кадастрового процесу, його основні види і принципи - 3.5 out of 5 based on 2 votes