Регулювання режиму використання земельної ділянки

§ 11. Регулювання режиму використання земельної ділянки

Матеріали попередніх розділів стосовно принципової основи поняття земельної ділянки, її якісних перетворень і формування геометричних контурів вимагають логічного продовження для з'ясування головної мети утворення земельної ділянки - можливостей її практичного використання. Адже знання особливостей якісного стану земельної ділянки і сам факт її існування на місцевості в певних геометричних параметрах набувають суттєвого значення лише за умови роботи утвореного об'єкту - для забезпечення потреб людини.

Але умови практичного використання земельної ділянки для забезпечення потреб людини виходять далеко за межі вже розглянутих прикладів фізичних контактів з оточуючим середовищем, вимагаючи урахування нових правових аспектів цієї діяльності. Це стосується необхідності дотримання правових вимог як в процесі безпосереднього використання земельних ділянок, так і в питаннях правового забезпечення численних операцій з ними, включаючи: купівлю, продаж, дарування, наслідування, інвестування, заставу, тощо. Це означає також, що в сучасних умовах земельна ділянка не може функціонувати осторонь державного правового регулювання.

Для здійснення правового регулювання кожна ділянка повинна потрапити до поля зору земельного законодавства і опрацюватися ним, в результаті вона отримає певний правовий статус, який дозволить увесь майбутній режим використання земельної ділянки підпорядкувати визначеному законодавчому руслу.

Оскільки світова практика правового регулювання вже давно застосовує достатньо відпрацьовану термінологію, а вітчизняне земельне законодавство по багатьох позиціях ще вимагає значного вдосконалення, доцільно розглянути основні поняття і визначення з провідного досвіду.