Структуризація землекористування міст

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.50 (1 Голос)

Структуризація землекористування міст для обґрунтування їхніх меж

Функціональне зонування землекористування територій міст пе­редбачає виокремлення основних функціональних типів землекори­стування та раціональне їх взаєморозміщення.

За призначенням і використанням розрізняють такі основні функціональні типи землекористування: сельбищні (в тому числі багатоповерхової і одно-двоповерхової забудови); виробничі (зокре­ма, комунально-складські зовнішнього транспорту); ландшафтно-рекреаційні; сільськогосподарські тощо.

Склад і призначення територій основних функціональних типів землекористування та вимоги до використання земель наведено у табл. 1.

Тааіиця 1. Склад, призначення та вимоги до використання земель в основних функціональних типах землекористування

Функціона­льне при­значення земель

Склад та основне призначен­ня земель

Вимоги до використання земель

Допускається роз­міщення

Не дозволяється розміщення

Сельбишний тип землекори­стування

для житлової та громадської забудови всіх видів, у тому числі закладів громадського обслуговування населення та інших об'єктів локального мікрорайонного), районного га загальноміського значен­ня; громадських закладів та установ загальноміського, містоформчвального зна­чення: адміністративно-господарських, ділових, культурно-просвітніх, торго вельних. спортивних, науко­во-дослідних та інших за­кладі (без дослідних вироб­ництв), ВНЗ, які не потребу­ють значних ділянок терито­рій; нирків, садів, скверів, бульварів та інших об'єктів н'лених насаджень локаль­ного, районного та загально­го значення; внутрішньо-сельбищної вулично-дорож-ньої і транспортної мереж

Окремих промисло­вих виробництв — нешкідливих або V класу шкідливості, робота яких не по­в'язана із шумом, вібрацією, внділен яям пилу, газів, різкого запаху, комунальних об'єктів, у тому числі гаражів лег­кових автомобілів, при дотриманні санітарних вимог; складів, які не потребують вели­ких ділянок ти улаштування сані-тарно - за хисних зон

Промислових під­приємств І - IV класів шкідливос­ті, базових складів, залізниць та їх гілок: великих гаражів тощо; спо­руд, які забруд­нюють повітря, грунт і водойми або є пожежонебезпеч-ними

Виробни­чий тип землекори­стування

біля промислових та обслуго­вуючих підприємств і обєктів. споруд нежитлового призначення, санітарно-захисннх зон;навчальних, проектних, науково-дослідних та інших закладів разом з їх експерименталь­ними та дослідними поліго­нами, комунально-складськими ділянками та об'єктами, обчислювальних центрів, пов'язаних з профі­лем підприємств, або тих, що входять до складу об'єктів спецпризначення; підпри­ємств із виробництва та пе­реробки сільськогосподарсь­ких продуктів; об'єктів спец­призначення (для потреб оборони); для закладів обслу­говування, громадських та ділових установ, будинків та споруд, об'єктів обслугову­вання населення, що працює на підприємствах; для внутрішньозональних зелених насаджень;

Спільно з промис­ловими підприєм­ствами — складів, комунальних під­приємств і транс­портних споруд, які їх безпосеред­ньо обслуговують; спільно з науково-дослідними інсти­тутами — нешкід­ливих або V класу шкідливості про­мислових підпри­ємств, пов'язаних з випуском наукової апаратури, дослід­них зразків нової техніки або тих, що входять до об'єктів спецприз­начення; спільно зі складами — промислових під­приємств, які не потребують улаш­тування санітарно-захисних зон, з дотриманням не-

Житлової забудови та закладів куль­турно - побутового обслуговування населення (крім призначених для обслуговування персоналу); садів, парків та фізкуль­турних споруд загальноміського значення; спільно з промисловими підприємствами складів держав­них матеріальних резервів, базисних складів, заготіве­льних організацій горючих, вибухоне­безпечних та от­руйних речовин; промислових під­приємств, які мо­жуть шкідливо впливати на лю­дину, спільно зі складами — голов­них водопровідних

Функціона­льне при­значення земель

Склад та основне призначен­ня земель

Вимоги до використання земель

Допускається роз­міщення

Не дозволяється розміщення

 

Складів та об'єктів комуна­льного господарства (з до­триманням санітарних роз­ривів між окремими видами споруд і відокремленим розміщенням складів місь­ких, державних, матеріаль­них резервів, базисних скла­дів горючих, вибухонебез­печних та отруйних речовин, базисних складів заготівель­них організацій, великих перевалочних тя базисних складів лісу; для внутрішньозональної вулічно-дорожньої та транспортної мереж, трамвайних, автобус­них та тролейбусних парків, гаражів; для об'єктів зовніш­нього транспорту: залізниць та станцій, портових споруд, аеродромів, автовокзалів, залізничних гілок та інших транспортних споруд; споруд водопостачання та каналіза­ції тощо

Обхідних розривів віт продовольчих складів: транспорт­них споруд, які не обслуговують внутрішньозпнальні об'єкти спільно з об'єктами зовніш­нього транспор­ту - промислоних підприємств тп майстерень, що обслуговують

Транспортні гос­подарства; окре­мих житлових будинків персона­лу, який обслуговує шляхове гос­подарство заліз­ниць та охороняє транспортні спо­руди; зелених на­саджень снігоза­хисного, санітар­но-захисного та культурно-рекре­аційного призна­чення, прирейко­вих і портоних складів; у межах санітарно-захис­них зон— вироб­ничих об'єктів меншого класу санітарної шкід­ливості, пожеж­них депо, примі­щень охорони, адміністративних, торговельних бу­динків, їдалень, поліклінік, транс­портних, комуна­льних і складських споруд (за умови дотримання сані­тарних і спеціаль­них вимог)

Та каналізаційних споруд (з пору­шенням режиму водоохорон н и х зон): у межах зон повітряних підхо­дів до аеродро­мів — усіх видій споруд, що не відповідають ви­могам Повітряного кодексу

Ландшафт­но-рекреа­ційний ТИП землекори­стування

Для озеленених і водних просторів у межах міста та його зеленої зони та інших елементів природного ланд­шафту районного та загаль­номіського значення; для парків, лісопарків, міських лісів, охоронних ландшаф­тів, лісозахисних зон; земель сільськогосподарського при­значення та інших угідь, які формують систему відкритих просторів; для заміських зон масового короткочасного і тривалого відпочинку, ку­рортних зон (у містах і се­лищах, що мають курортні ресурси); для вулично-дорож­ньої та транспортної мереж, які пов'язують усі елементи ландшафтно-рекреаційної зони між собою, містом та приміською зоною; для за­будови громадських центрів загальноміського значення; для окремих елементів ме­реж зовнішнього транспорту; для інженерних мереж та ін.

Санітарно-техніч­них споруд та зон охорони різних видів (окрім тих, що входять до промислових тери­торій); розсадни­ків, ділянок під­собного господар­ства; колективних садів, дач і горо­дів; джерел водо­постачання та округів санітарної охорони, лікува­льних закладів тощо; житлової забудови, де роз­селяється обслуго­вуючий персонал, окремих промис­лових, наукових та науково-виробни­чих підприємств, комунально-склад­ських об'єктів, по­в'язаних з обслу­говуванням рекре­аційних та оздоров­чих зон, сільського господарства (які не с джерелом викидів шкідли­вих речовин)

Масової житлової забудови; промис­лових підприємств та комунально складських об'єк­тів, не пов'язаних з обслуговуванням ландшафтно-рек­реаційних об'єктів

У містах з історико-культурними цінностями виділяють тип зем­лекористування історико-культурного призначення, де сконцентро­вані ділянки цінного історичного середовища, пам'ятки історії, культури та архітектури.

У центральній частині, в якій сконцентровані провідні центро-формувальні функції міста, виокремлюють тип землекористування загальноміського (змішаного) землекористування.

Взаєморозміщення основних функціональних типів землекорис­тування визначається комплексом територіальних та екологічних обмежень, умов і вимог: природних, санітарно-гігієнічних, еконо­мічних, функціональних, землевпорядних та архітектурно-плану­вальних.

Сельбищні зони розміщуються у взаємозв'язку з ландшафтом, з навітряного боку щодо вітрів переважних напрямків, а також вище за течією річок відносно промислових та сільськогосподарських під­приємств з технологічними процесами, які є джерелами викидів у Навколишнє природне середовище шкідливих та неприємних за за-хом речовин. У межах сельбищних зон розміщується переважно Ійгглова та громадська забудова, яка повинна мати зручний зв'язок місцями прикладення праці, центром міста і рекреаційними Об'єктами.

На території сельбищної зони виділяють ділянки першочергового І Житлового будівництва, які мають розміщуватися поблизу існуючих іІнженерних мереж, магістральних транспортних комунікацій. Будівельна місткість цих ділянок має бути достатньою для розміщення  очікуваних у період першої черги обсягів будівництва та заділу на наступні 1-2 роки. Ці ділянки вибирають переважно у районах звершення цілісних структурно-планувальних утворень або у вкладі першої черги будівництва нових районів. При кількох варіан­тах можливого розміщення житлового будівництва на основі ком­плексного оцінювання та порівняння окремих ділянок з урахуванням Витрат на їх освоєння або реконструкцію визначається оптима­льний варіант. В окремих випадках порівнюють також експлуата­ційні витрати на інженерне обладнання, інженерну підготовку те­риторій і транспортне обслуговування.

Виробничі зони розміщуються з урахуванням забезпечення зруч­них транспортних і пішохідних зв'язків із сельбищними зонами. Промислові території, на яких знаходяться підприємства з великим вантажообігом, розташовуються поблизу залізниць і портових спо­руд з обладнанням необхідних під'їзних колій. Для розміщення (або розширення) водомістких виробництв важливо враховувати умови ЇХ водопостачання. За потребою в джерелах водопостачання ділянки Поділяються на чотири групи з потужністю (мінімальні середньомі­сячні витрати води): І — понад ЗО м3 на добу; II — 10 - 30; III — б - 10; IV — 1,5-5 м3 на добу. Групи І і II використовують для розширення великих водомістких промислових підприємств, III і IV — для підприємств середньої та невеликої водомісткості.

У межах комунально-складських територій виділяються ділянки для розміщення складів і комунальних підприємств, які пов'язані із зовнішнім транспортом.

Ландшафтно-рекреаційні зони розміщуються на території при­родних комплексів міста, тісно пов'язуються з сельбищними терито­ріями та зеленою зоною приміської зони.

Розсадники та відповідні господарські підприємства, організації, установи, а також ділянки колективних садів та городів розміщують переважно на територіях приміської зони, за межами резервних те­риторій на відстані транспортної доступності до місць проживан­ня— 1,5 -2 год.

Залежно від комплексу містобудівних умов, серед яких особливу роль відіграють природні чинники, розмір та народногосподарський профіль, історичні особливості планування та забудови міст, існу­ють різні підходи до розміщення основних функціональних зон.

У сейсмічних районах потрібно враховувати сейсмічне мікрора­йонування з використанням під житлову забудову ділянок з мен шою сейсмічністю.

Комплекс зазначених умов і наведених у табл. 1 вимог має ві­добразитися у схемі функціонального зонування землекористуван­ня території міста як у складі проектів землеустрою з упорядкуван­ня території міста, так і у складі його генерального плану.

Структуризація землекористування міста спрямована на ство­рення відкритої територіальної системи землекористування, яка складається з міста-центру системи розселення (агломерації), про­мислового та зеленого поясу і приміської зони.

Роль і функції земель у межах населених пунктів, а особливо в містах, у суспільстві визначаються тим, що ці землі призначені для забезпечення різноманітних видів життєдіяльності людей. З метою оптимізації землекористування проводять його структу риза цію по функціях землі.

Структуризація функціональних типів землекористування міст має три типи моделей: радіальну (радіально-кільцеву), лінійну та змішану, які зумовлені транспортно-планувальним каркасом — го­ловними міськими транспортними магістралями, мережею звичай­ного і швидкісного міського та зовнішнього транспорту, головними планувальними осями та вузлами.

Транспортно-планувальний каркас формується на основі мінімі­зації витрат часу на пересування населення від місця роботи. При цьому слід уникати транзитного руху через центр та житлові тери­торії міста, передбачати обвідні автомагістралі-дублери та швидкіс­ні автомобільні дороги, організовувати лінії швидкісних видів транспорту (у найзначніших містах — метрополітен, швидкісний трамвай, електрифіковані залізниці).

Одним із основних завдань структуризації є забезпечення опти­мальних функціональних зв'язків між місцями розселення, при­кладення праці та рекреації, установами громадського обслугову­вання з урахуванням частоти їх відвідування та попиту населення (у тому числі ринкового), а також утворення підвалин дохідної еко­номіки й екологічної безпеки землекористування міста.

Структура землекористування міста має формуватися за прин­ципом ієрархічної побудови.

У найзначніших, значних і великих містах виділяють три ієрар­хічних рівні структури землекористування — локальний, районний (зональний), загальноміський, в інших містах — локальний та загальноміський, яким відповідають певні елементи сельбищної сис­теми землекористування.

Кількість, розмір, межі зон типів землекористування та органі­зація основних елементів сельбищної системи землекористування залежать від комплексу чинників та умов. До них належать розмі ри, народногосподарський профіль міста, місце розташування його у плані, ландшафтні особливості, соціально-функціональний склад території забудови, структура форм власності на землю, наявність Транспортних зв'язків, загальне архітектурно-иланувальне вирі­шення та ін.

На локальному рівні структура типів землекористування міста формується переважно за рахунок монофункціональних одиниць — житлового, промислового, виробничого типів землекористування, які характеризуються певною функціональною, архітектурно-планувальною та соціальною цілісністю.

У межах сельбищної зони залежно від розміру міста та планува­льних утворень виділяють історично усталені типи під сельбищною забудовою, масиви земель нових житлових районів або мікрорайо­нів, групи житлових кварталів або житлових комплексів, які роз­глядаються як один тип землекористування і мають локальне роз­міщення інших (землекористування малих підприємств, офісів, сер­вісно-побутових пунктів тощо).


Структуризація землекористування міст - 4.0 out of 5 based on 1 vote