Вибір території для будівництва

Розрахунково-графічна робота: Вибір території для будівництва та функціональне зонування території населеного пункту.

Мета роботи: ознайомитись з основними законодавчими, нормативним документи, що регулюють питання вибору території для будівництва та функціональне зонування території населеного пункту. Вивчити методику виконання даного виду робіт і закріпити набуті знання при вирішенні індивідуального завдання.

 Вихідні дані: коротка характеристика населеного пункту, план населеного пункту масштабу 1:2000 з ситуаційною схемою, матеріали проектно - планувальних розрахунків.

Порядок виконання роботи

1. Функціональне зонування території населеного пункту.

2. Вибір території та встановлення меж населеного пункту.

 Методика виконання

1. Будь-який населений пункт складається з певних функціональних зон. Можна сказати, що Функціональна зона - це частина території населеного пункту, що має визначене цільове призначення. Функціональна зона може розміщуватись компактно в одному місці чи на декількох ділянках.

При формуванні функціональних зон сільського поселення необхідно керуватись основними положеннями Державного земельного і Містобудівного кадастрів населених пунктів.

Функціональне зонування території населеного пункту здійснюється на основі комплексної оцінки природних ресурсів, аналізу розташування існуючих та перспективних підприємств з урахуванням їх спеціалізації, інженерно-будівельних умов містобудування, санітарно-гігієнічного стану території, наявності зовнішніх транспортних зв’язків, рекреаційних ресурсів та ін.

Відповідно до діючих будівельних норм та правил, залежності від розміру населеного пункту, його конфігурації, промислового направлення господарства, розташування в системі розселення, природних та інших умов розрізняють такі функціональні зони:

1. Житлова (сельтбищна) зона - для розміщення житлового фонду, громадських будівель та споруд, установ соціального, культурного та побутового призначення, внутрішньосельбищної вулично-дорожньої та транспортної мереж, зелених насаджень та місць громадського користування, окремих комунальних та промислових об’єктів, будівництво яких допускається поблизу житлової забудови;

 2. Виробничі (промислові) зони - включають зони і ділянки підприємств по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції, ремонту, технічному обслуговуванню і зберіганню сільськогосподарських машин і автомашин, ділянки комунально-складських і інших об’єктів, дороги, проїзди і майданчики для стоянки автомашин, інші території.

У виробничих зонах слід розміщувати різні типи агропромислових підприємств і цехів галузевих господарських центрів колгоспів, госхозов, виробничих об'єктів, що належать акціонерним суспільствам, кооперативам, селянським (фермерським) господарствам і ін., а також підприємства несільскогосподарських галузей (філії підприємств, цехи).

При організації виробничих зон, зокрема фермерських господарств, слід віддавати перевагу розвитку виробничих центрів, що склалися, мають капітальні будівлі, зручно розташовані по відношенню до населених пунктів, транспортних комунікацій, кормових угідь, і що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Розміщення сільськогосподарських комплексів і підприємств повинне забезпечувати збереження природного середовища, виключати можливість розвитку ерозійних процесів, забруднення грунтів і водних джерел відходами виробництва.

При взаємо розміщенні сельтбищної і виробничою зон слід враховувати необхідність створення між ними відповідних санітарно-захисних і зооветеринарних розривів.

Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських виробничих об'єктів і комплексів до меж житлової забудови встановлюються відповідно до нормативів.

3. Санітарно-захисна зона - створюється для поліпшення санітарного стану населеного пункту: часткове затримання санітарно шкідливих речовин зі сторони виробничої зони чи пилу та вихлопних газів з боку автомагістралі.

4. Зовнішнього транспорту - створюється у випадках, коли населений пункт розташований при залізничній станції, автостанції та ін.;

5. Комунально-складська зона - територія населеного пункту, призначена для розміщення груп і окремих підприємств, що забезпечують потреби населення в зберіганні товарів, комунальних і побутових послугах, із загальними для них об’єктами інженерно-технічного і адміністративного забезпечення.

На території комунально-складської зони слід розміщувати підприємства і об'єкти харчової (харчовосмаковою, м’ясною і молочною) промисловості, торгівлі і плодоовочевого господарства: загально товарні склади, розподільні холодильники, плодоовочеві бази, сховища картоплі, овочів і фруктів, підприємства заготівок напівфабрикатів і кулінарних виробів і др.; транспортного господарства: гаражі, станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправні станції, трамвайні і тролейбусні депо, автобусні і таксомотори парки і др.; побутового обслуговування населення: фабрики-пральні, хімічного чищення одягу, ремонту побутової техніки, одягу, меблів; комунального господарства: парки дорожньо- вбиральних машин, бази експлуатації і ремонту жител, інженерних мереж і ін.

Не слід розміщувати комунально-складські зони на територіях промислових вузлів, їх санітарно-захисних зон, у складі яких знаходяться підприємства 1-3 класи по санітарній характеристиці виробництв.

Складські комплекси, не пов'язані з безпосереднім обслуговуванням населення, слід розташовувати за межами міст, наближаючи їх до вузлів зовнішнього транспорту.

6. Ландшафтно-рекреаційна зона - призначена для створення відповідних територій для відпочинку. Функціональне зонування комплексної зеленої зони (території забудови, міста, зеленої зони) слід здійснювати з виділенням: територій загального користування, що озеленюють; територій обмеженого користування і територій спеціального призначення, що озеленюють.

У межах зазначених територій виділяються також зони різного функціонального призначення - житлової забудови, громадських центрів, промислові, наукові, науково-виробничі, комунально-складські, зовнішнього транспорту, масового відпочинку, курортні (при наявності лікувальних ресурсів).

Виходячи з попередньо проведеного аналізу населеного пункту та вище викладеного матеріалу необхідно визначитись з наявністю та складом функціональних зон. Попередньо намітити їх межі та ймовірні напрямки розширення їх територій.

2. Виходячи з даних (табл. 1), про наявність вільних земель в межах жилої зони, що можна використати під забудову, розраховуємо площу території котру необхідно виділити для повного розміщення жилої зони.

Дотримуючись нижче викладених рекомендацій необхідно зробити аналіз існуючої ситуації населеного пункту, визначитись з напрямом розширення жилої і виробничої зон та намітити нову межу населеного пункту.

У початковій стадії робіт, при ознайомленні з об’єктом планування на місці, для визначення можливості розширення населеного пункту особливе значення має оцінка території, а для будівництва села на новому місці - оцінка і вибір ділянки.

Територію до розвитку та реконструкції існуючих і будівництва нових
населених пунктів належить вибирати на підставі Державного земельного кадастру,
а також Містобудівного кадастру населених пунктів. Першочерговому освоєнню підлягають вільні
від забудови землі, що знаходяться у межах населеного пункту, включаючи ділянки, на яких потрібно провести спеціальні інженерні заходи, а також землі, на яких розташовані старі будівлі, у відповідності з відведенням земельних ділянок на підставі діючого законодавства.

При виборі території для нового будівництва необхідно передбачати:

- максимальне використання існуючого будівельного фонду і зелених насаджень;

- дбайливе використання землі, створення умов, що виключають забруднення ґрунту, повітряного басейну, джерел водопостачання;

- дотримання санітарно-захисних, зооветеринарних і протипожежних вимог;

- створення умов для раціональної організації сільськогосподарського виробництва, в тому числі фермерських господарств;

- організація зручного зв’язку між сельбищною і виробничою зонами населеного пункту, а також фермерських господарств з зовнішніми магістралями;

- можливості раціонального розміщення місць прикладання праці, проживання і відпочинку населення;

- можливість забезпечення населених пунктів, а також фермерських господарств на перспективу достатньою кількістю води, що відповідає вимогам відповідного ГОСТу.

Жила (сельтбищна) зона

Територія для розміщення жилої зони повинна бути здоровою, незатоплюваною весняними водами, віддаленою від заболочених і малярійних місць, а також від джерел забруднення повітря й ґрунту.

При наявності заболочених територій і неминучості залишити їх у плані населеного пункту треба намітити заходи для ліквідації заболоченості та визначити вартість робіт.

Рівень стояння ґрунтових вод повинен бути не менше 2м від поверхні землі.

Рельєф місцевості повинен допускати нормальне розміщення вуличної мережі (з подовжнім похилом не менше 1% і не більше 8%), а також забезпечити стікання атмосферних вод.

Рельєф місцевості та інші природні умови повинні дозволити, при мінімальних витратах, влаштувати на території населеного пункту або в його околицях ставків і водоймищ.

Загальний похил місцевості повинен забезпечити добру інсоляцію ділянки і мати в основному напрям на південь та південний схід.

Територія населеного пункту повинна бути захищена від пануючих холодних вітрів височиною або зеленим, масивом.

На новій території не повинно бути діючих ярів, зсувів, піщаних заносів та ін.

Якість ґрунтів повинна забезпечувати зростання і розвиток зелених насаджень. Слід віддавати перевагу супіщаним ґрунтам та пісним суглинкам. Ці ґрунти вбирають вологу, що має велике значення для впорядкування (будівництво доріг, тротуарів, скотних дворів, вигульних майданчиків, очищення села від нечистот).

Жила зона повинна мати добрий, зручний дорожній зв’язок з зовнішніми пунктами постачання (оточуючими селами, районним центром, станціями залізниці і т. ін) а також з усіма частинами землекористування сільськогосподарського підприємства та іншими об’єктами виробництва. При цьому велике значення має можливість використання існуючих гребель, мостів, переправ.

Шосейні транзитні дороги республіканського і обласного значення повинні, по можливості, проходити не через центр села, а на віддалі від меж села на 0,5 км, а то й більше. Допустимо прокладання транзитної дороги біля самого села, але при цьому слід дотримуватись норм по встановленню смуг відведення під дані об’єкти та облаштування санітарно-захисних лісосмуг тощо.

Оцінюючи територію для будівництва населеного пункту, треба передбачити можливість забезпечення його питною водою доброї якості і водою для господарських потреб. Врахувати наявність місцевих будівельних матеріалів (дерева, глини, каменю, піску, та ін.) і можливість транспортування їх до пунктів будівництва.

Включення нових земельних ділянок до складу земель жилої зони за рахунок сільськогосподарських угідь, які прилягають до нього, не дозволяється або робиться в виняткових випадках при належному всебічному обґрунтуванні.

Виробнича зона

Розміщення виробничих зон передбачається, як правило, на непридатних для сільського господарства землях при мінімальній витраті земельної площі. Відповідно до існуючою земельного законодавства, не дозволяється будувати внутрішньогосподарські виробничі об’єкти на зрошуваних та осушених землях, зайнятих багаторічними наладженнями, водоохоронними лісонасадженнями, заповідниками, зонами санітарної охорони курортів без спеціального дозволу, виданого в установленому порядку.

При цьому враховуються організація території господарства, що склалася, або яка намічена в процесі землевпорядкування з тим, щоб розміщення виробничих зон і об’єктів було пов’язано з полями сівозмін, шляховою мережею та іншими елементами внутрішньогосподарського землевпорядкування, а зовнішні майданчикові комунікації (під’їзні шляхи, ЛЕП, газопроводи та ін) проходили по межах полів, сполучалися з дорогами і захисними лісосмугами.

Виробнича зона повинна розташовуватись на компактній земельній ділянці, що дозволяє здійснити максимальну кооперацію виробничих комплексів і об’єктів, які входять до її складу по лінії інженерного забезпечення виробничого і побутового обслуговування. Розміщення її в двох і більше місцях вирішується як виключення і супроводжується необхідними техніко - економічними обґрунтуваннями.

При розміщенні виробничих зон враховується комплекс умов і вимог. Основними з них є: організаційно-господарські, санітарно-гігієнічні, зооветеринарні, будівельно-технічні, протипожежні, екологічні.

Організаційно-господарські вимоги:

- забезпечення найкоротшого і зручного зв'язку з жилою зоною, сільськогосподарською територією;

- створення умов для раціонального використання сільськогосподарських угідь, особливо ріллі.

Санітарно - гігієнічні вимоги:

- відмежування санітарно-захисними зонами сільськогосподарських підприємств і окремих об'єктів від меж жилої зони забудови;

- розміщення виробничої зони нижче за рельєфом відносно жилої зони, а також в будь-яких інших варіантах, що забезпечують відведення стічних вод з виробничої зони вбік від населеного пункту;

- розміщення виробничої зони з підвітряного боку відносно жилої зони;

- розміщення виробничої зони нижче за течією річки, порівняно з жилою зоною, на ділянці, яка віддалена не менше ніж 200-300 м від конкретного водоймища.

Зооветеринарні вимоги:

- дотримання встановлених зооветеринарних розривів між тваринницькими підприємствами та іншими об’єктами;

- виключення умов, які викликають епізоотичні явища для цього потрібно:

- ферми і комплекси віддалити від шляхів загального користування не менше ніж на 50-100 м, віл загальногосподарських і міжгосподарських скотопрогонів - на 300-100 м; від скотомогильників - на 1000 м;

- вибирати будівельний майданчик на абсолютно незаражених ділянках з добрими умовами водопостачання, з вигульним утриманням худоби та ін.

Будівельно-технічні вимоги:

- більш повне використання наявних в господарстві цінних виробничих будівель та споруд;

- забезпечення необхідних уклонів поверхні будівельного майданчика: не менше 0.003; не більше для ґрунтів глинистих – 0.05; піщаних -0.03, легкорозмивних (мілкі піски) – 0.01;

- забезпечення низького стояння ґрунтових вод - відмітка півпідвальних або інших заглиблених будівель та споруд повинна бути вище ґрунтових вод не менше ніж на 0.5м, не затоплятися ні паводковими, ні атмосферними водами.

Протипожежні умови і вимоги:

- забезпечення протипожежних розривів, що вимагаються, в тому числі між об’єктами і комплексами підвищеної пожежної небезпеки і рештою будинків та споруд;

- розміщення об’єктів і комплексів підвищеної пожарної небезпеки з підвітряного боку по відношенню до інших будівель та споруд;

- можливість використання близько розташованих відкритих водоймищ як джерел води при тушінні пожеж;

- використання зелених насаджень і проектування нових озеленених смуг і ділянок як захисних протипожежних засобів.

Екологічні умови і вимоги:

- не забруднювати прилеглі земельні масиви, ґрунтові води і відкриті водоймища, повітряний басейн, зберігати існуючі, передбачати посадку нових зелених насаджень та ін.;

- не слід розташовувати в замкнених долинах, котловинах, біля підніжжя гір та в інших місцях підприємства, які викидають в атмосферу значну кількість пилу, аерозолів ін., що не забезпечені природним провітрюванням;

- не допускається будівництво виробничих будівель та споруд, а також комунікацій в небезпечних зонах відвалів породи вугільних, сланцевих шахт та збагачувальних фабрик, в зонах зсувів, сельових потоків і сніжних лавин, в охоронних зонах гідрометеорологічних станцій;

- не дозволяється розміщувати виробничі об’єкти в першому поясі санітарної охорони джерел водопостачання, в першій зоні округів санітарної охорони курортів, якщо вони не пов’язані безпосередньо з експлуатацією лікарських засобів курортів, на землях зелених зон, зайнятих або призначених під зайняття лісами, лісопарками та іншими зеленими насадженнями, що виконують захисні і санітарно - гігієнічні функції або є місцем відпочинку населення, на земельних ділянках, забруднених органічними і радіоактивними відходами, до закінчення термінів, які встановлені органами санітарно-епідеміологічної служби.

Крім відзначених, повинні бути забезпечені умови і вимоги специфічного характеру, що пред’являються до розміщення спеціальних об’єктів і майданчиків.

В той же час розміщення об’єктів виробничого, житлово-цивільного і комунального будівництва не допускається:

- на площі промислового залягання корисних копалин без погодження з органами Держкомітету України по нагляду за охороною праці, а також без якісної характеристики корисних копалин за розділом "Радіаційно - гігієнічна оцінка гірських порід";

- у небезпечних зонах відвалів породи вугільних і сланцевих шахт, а також збагачувальних фабрик;

- в зонах активних карстових явищ;

- в зонах радіоактивного забруднення, визначених дію чим законодавством;

- в зонах зсувів, селевих потоків та снігових лавин, що загрожують експлуатації будівель і споруд;

- в першому поясі зони санітарної охорони джерел водопостачання;

- в першій зоні округів санітарної охорони курортів, якщо об’єкт, що проектується, не пов’язаний з експлуатацією курорту;

- на ділянках зелених зон міст і селищ міського типу, де знаходяться ліси, лісопарки й зелені насадження, які виконують захисні і санітарно-гігієнічні функції, або є місцями відпочинку населення;

- на ділянках, забруднених органічними і радіоактивними відходами, до закінчення строків, що встановлені органами санітарно-епідеміологічної служби;

- на землях заповідників і в межах, які встановлюються навколо охоронних зон;

- в зонах охорони пам’яток історії і культури.

При виборі території для забудови необхідно забезпечувати збереження природного середовища, передбачаючи заходи щодо запобігання ерозійним процесам, забрудненню ґрунтів і водних джерел. Майданчик для будівництва при наявності радіоекологічного паспорту повинен мати достатні розміри з урахуванням розвитку об’єктів, які розміщуються на перспективу, налагодження систем водопостачання, каналізації, електропостачання і упорядкування транспортного обслуговування.

Оформлення матеріалів

По результатам виконання лабораторної роботи кожний студент складає та здає наступні матеріали:

1. План населеного пункту.

На планово картографічному матеріалі населеного пункту повинні бути нанесені (простим олівцем): 1) напрямки зв’язку населеного пункту із зовнішніми шляхами, що ведуть до інших населених пунктів, залізничних станцій і т. д. 2) межі санітарно-захисних зон, прибережних смуг річок, озер, ставків, прибалкових, прияружних захисних смуг та межі інших об’єктів, що впливають на встановлення меж окремих функціональних зон; 3) перспективні межі та назви окремих функціональних зон (сельтбищної, виробничої, зовнішнього транспорту, комунально-складської зони, ландшафтно-рекреаційної зон); 4) назва графічного матеріалу - Проект планування використання земель села ….

2. Пояснювальна записка.

Пояснювальна записка повинна бути написана локанічно та змістовно. В ній приводяться загальні поняття, визначення, подається обґрунтування прийнятих проектних рішень та аналіз отриманих результатів.