Картографічні матеріали, їх збір і систематизація

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 Голос)

Класифікація картографічних матеріалів

Картографічні матеріали класифікують за змістом і за ступенем їхнього використання. За змістом розрізняють:

— матеріали планового і висотного обґрунтування (каталоги і списки геодезичних і астрономічних пунктів);

— графічні матеріали (карти і плани різних масштабів — відбитки й оригінали усіх видів);

— аерофотозйомні матеріали (аерознімки, фотосхеми і фотоплани);

— літературно-довідкові матеріали (різні описи місцевості, довідники адміністративно-територіального розподілу тощо).

За ступенем використання при складанні карт, що встановлюється в результаті їхнього вивчення, картографічні матеріали підрозділяються на основні, додаткові та довідкові.

Основними називаються матеріали, з яких береться головний зміст карти, що складається; копії (відтиски, відбитки) цих матеріалів зазвичай використовуються для монтажу при виготовленні упорядкованого оригіналу.

До основних матеріалів належать каталоги геодезичних пунктів, матеріали топографічних зйомок, топографічні й оглядово-топографічні карти, плани, а також матеріали аерофотознімання. Масштаб основних матеріалів, як правило, повинен бути крупніше масштабу карти, що складається. Однак в окремих випадках, коли матеріали більш великого масштабу є застарілими і відновлення їхнього змісту за іншими матеріалами зв'язано з докорінною їх переробкою, за основу матеріалу приймають більш сучасну карту, що є рівною або навіть більш дрібного масштабу в порівнянні з масштабом карти, що складається.

Додатковими називаються матеріали, за якими виробляється виправлення, уточнення або доповнення даних основного матеріалу в частині зображення окремих елементів змісту карти.

До додаткових матеріалів належать аерознімки, топографічні і оглядово-топографічні карти, плани, спеціальні й оглядові карти і літературно-довідкові матеріали, що містять за тим або іншим елементом місцевості більш повні й сучасні зведення, ніж основний матеріал.

Довідниковими називаються матеріали, що служать для отримання різних довідок з питань змісту карти, що виникають в процесі її складання або в період редакційно-підготовчих робіт.

До довідкових матеріалів належать головним чином оглядово-топографічні карти, оглядові та спеціальні карти й літературно-довідкові матеріали.

Види картографічних матеріалів

Каталоги геодезичних пунктів, які використовуються при складанні топографічних і оглядово-топографічних карт, як матеріали планового і висотного обґрунтування, містять координати й абсолютні висоти пунктів, а також зведення про методи і точність визначення координат і висот, про прийняті для обчислень еліпсоїді і вихідному рівні висот тощо. У каталогах, крім того, міститься схема розташування пунктів. Сучасні каталоги геодезичних пунктів у залежності від густоти геодезичної мережі видаються по районах, стосовно до аркушів карт масштабів 1 : 200 000, 1 : 500 000 і 1:1 000 000.

Топографічні й оглядово-топографічні карти служать найважливішими матеріалами для складання карт. Топографічні і оглядово-топографічні карти є картами загальнодержавного значення. Вони характеризуються науково-обґрунтованим вибором масштабного ряду, погодженою системою розграфлення і номенклатури, спільністю проекції (для карт масштабів 1:10000— 1:500000), багатством, погодженістю і наступністю змісту (про зображувані на топографічних картах об'єкти і елементи ), наочністю оформлення.

Погодженість і наступність змісту карт означають, що на даній карті зображуються всі об'єкти й елементи, що є на карті більш дрібного масштабу, якщо їхня наявність підтверджується достовірними картографічними матеріалами.

Зміст топографічних і оглядово-топографічних карт підтримується на рівні сучасності. Для цього через визначені проміжки часу в карти вносяться виправлення, що відповідають змінам, які відбуваються на місцевості. Цей процес називається відновленням карт.

Відновлення карт відбувається, як правило, на великі райони головним чином камерально за матеріалами аерофотознімання з повним або частковим польовим обстеженням виправлених ділянок карти. За точністю і повнотою змісту обновлена карта повинна задовольняти вимоги, пропоновані до карти даного масштабу. Обновлена карта надалі використовується для виправлення карт більш дрібних масштабів.

Карти масштабів 1:10000—1:200 000 друкуються в семи фарбах: елементи гідрографії (крім заливання водних просторів) і болота — синьою; заливання водних просторів — бірюзовою; рельєф — коричневою; ліси, сади, чагарники тощо — зеленою; полотна шосейних доріг і квартали з перевагою вогнестійких будівель — жовтогарячою; полотна поліпшених ґрунтових доріг і квартали з перевагою не вогнестійких будівель — жовтою; всі інші елементи — чорною. На картах масштабів 1:500 000 і 1:1000 000 застосовуються, крім того, додаткові фарби для відмивання рельєфу, гіпсометричного розфарбування, відтінення державних кордонів тощо.

Зміст і оформлення топографічних і оглядово-топографічних карт не залишаються незміненими, а безупинно удосконалюються в зв'язку з підвищенням до них вимог з боку народного господарства і Збройних Сил України, а також у зв'язку з загальним ростом картографії.

Топографічні і оглядово-топографічні карти закордонних країн багато в чому відрізняються від карт України і досить сильно розрізняються між собою. Майже кожна країна має свій масштабний ряд (таблиця 6) і свої системи розграфлення і позначення аркушів карт, що у більшості випадків не зв'язані з розграфленням і номенклатурою аркушів міжнародної мільйонної карти. Нерідко карти близьких масштабів в одній і тій же країні взагалі не зв'язані між собою єдиним розграфленням і номенклатурою аркушів.

Таблиця 6

Масштаби топографічних і оглядово-топографічних карт України, США, Англії і Франції.

Україна

США

Англія

Франція

1: 10000

 

1 : 10 560

1: 10000

1: 25000

1 : 24 000

1 : 25 000

1 : 31 680

1 : 25 000

1: 20000

1: 50000

1 : 50 000

1 : 62 500

1 : 63 360

1: 63360

1: 50000

1: 100000

1 : 100000

1 : 125000

1: 126720

1: 80000

1: 100000

1: 200 000

1: 300 000

1 : 250 000

1: 253440

1: 200000

1: 500 000

1 : 500 000

1: 633600

1: 500000

1: 1 000 000

1 : 1000000

1:1000000

1:1000000

Заслуговує на увагу система позначення аркушів карт, розроблена в США на початку другої світової війни. У цій системі позначення аркуша карти складається з указівки географічних координат вершини кута рамки аркуша, найближчої до екватора і гринвічському меридіанові, і розмірів сторін рамки, виражених у градусах і хвилинах. Так, аркуш «Бостон» карти масштабу 1:62 500 має позначення N4215—W7100/15. Це значить, що вершина південно-східного кута рамки аркуша має координати 42°15' пн. ш. (N) і 71º00' з. д. (W), а розміри сторін рамки за широтою і довготою рівні 15'.

Проекції іноземних карт досить різноманітні. Застосовуються багатогранна (Мюфлінга), рівновелика псевдоконічна (Бонна), рівнокутна конічна (Ламберта), проста поліконічна, рівнокутна поперечно-циліндрична (Гаусса), стереографічна й інші проекції. З тридцятих років цього сторіччя все більше поширення одержує рівнокутна поперечно-циліндрична проекція, яку в Англії, США, Канаді і деяких інших країнах називають поперечною проекцією Меркатора. Вона використовується також для геодезичних обчислень і нанесення координатних сіток.

Рахування довгот у минулому сторіччі більшість країн вело від власних початкових меридіанів, тому на картах різних країн зустрічається рахунок довгот від Парижа, Рима, Осло, Копенгагена, Хельсінкі, Ферро тощо. Однак на картах новітніх видань здебільшого застосовується рахунок довгот від Гринвіча.

Геодезичною основою закордонних карт служать геодезичні пункти, обчислені за розмірами різних еліпсоїдів, у різних системах координат від різних вихідних рівнів висот. Зведення про вихідні рівні висот, прийнятих у деяких європейських країнах, наведені в таблиці 7.

Таблиця 7

Висоти прийнятих вихідних рівнів деяких європейських країн над нулем Кронштадтського футштока (Балтійська система висот), у метрах

-0,1

-0,2

— 0,3

-0,4

— 0,5

— 0,7

-0,9

             

Фінляндія

Німеччина

Швеція

Греція

Швейцарія

Австрія

Італія

     

Данія

 

Албанія

 
     

Іспанія

 

Угорщина

 
     

Франція

 

Чехословаччина

 
         

Югославія

 

Примітка. Для переходу до Балтійської системи висот у висоти, підписані на топографічних картах зазначених тут країн, варто алгебраїчно додавати виправлення, поміщені в заголовку таблиці.

Слід зазначити, що на більшості іноземних карт не показуються багато характеристик, прийнятих на наших картах: висота, товщина і густота дерев, швидкість плину рік, глибина і ґрунт бродів тощо. Разом з тим докладно відображаються межі приватних землеволодінь, різного роду огородження, історичні пам'ятники, місця боїв, кілометраж за дорогами тощо.

При використанні іноземних карт необхідно:

— віддавати перевагу при всіх інших рівних умовах матеріалам, виданим державними картографічними установами тієї країни, на територію якої складається карта;

— проводити ретельне й усебічне вивчення геодезичної та математичної основ карт, їхнього змісту й оформлення;

— ширше залучати додаткові матеріали для відновлення змісту карт і нанесення відсутніх характеристик, а також для переходу до умовних позначок, прийнятих на наших картах.

Плани міст масштабів 1:10 000 і 1:15 000 видаються в умовних знаках карти масштабу 1 : 10000, а масштабів 1 : 20000 і 1:25 000—в умовних знаках карти масштабу 1:25 000. Друкуються плани міст у чотири — шість фарб. На планах зображуються ті ж елементи місцевості, що і на топографічних картах. Особлива увага приділяється зображенню самого міста і підступів до нього: докладно показується забудова кварталів з поділом будівель на житлові і нежилі, вогнестійкі і не вогнестійкі виділяються магістральні проїзди; підписуються назви вулиць і площ; показуються залізничні станції, промислові об'єкти, видатні будинки, рослинність тощо. На полях планів містяться список важливих об'єктів і видатних будинків, алфавітний покажчик вулиць, географічна довідка, фотознімки видатних будинків і умовні позначки. При складанні карт плани використовуються для уточнення зображення і характеристик населених пунктів, а в окремих випадках - для повного зображення великих міст.

Морські карти (мал. 59) видаються в різних масштабах. Вони, як уже вказувалося, складаються в проекції Меркатора й обмежені прямокутними рамками, сторонами яких є лінії меридіанів і паралелей. Кожній карті привласнюються номер і заголовок, що складається з назв двох крайніх найбільш примітних пунктів (портів, бухт, мисів тощо), наприклад: «Від Одеси до Ялти». На всіх морських картах наносяться: берегова лінія, оцінки глибин і ізобати, підводні та надводні камені, маяки, берегові обмілини, буї, віхи, морські канали тощо. Багато хто з цих об'єктів і зведень піддаються частим змінам, тому завжди варто користуватися виправленими морськими картами останнього видання. Суша показується у вигляді вузької смужки уздовж берега з подробицею, прийнятої для топографічної або оглядово-топографічної карти відповідного масштабу, і з виділенням об'єктів, що мають важливе навігаційне значення. Вибір потрібних морських карт відбувається за каталогами карт, що містять переліки і схеми розташування усіх виданих карт із указівкою їхніх номерів по кожному морському басейну. При складанні топографічних і оглядово-топографічних карт морські карти використовуються для нанесення ізобат, оцінок глибин, об'єктів, що характеризують умови судноплавства (мілени, підводні і надводні камені тощо), а іноді й берегової лінії.

Політичні і політико-адміністративні карти видаються переважно в масштабах дрібніше 1:500000. На них показуються державні й адміністративні кордони, гідрографія, населені пункти і мережа доріг. Найбільше ретельно і наочно зображуються кордони, адміністративні центри, державна й адміністративна приналежність території, населені пункти, класифіковані за адміністративним значенням і кількості жителів. При складанні топографічних і оглядово-топографічних карт ці карти використовуються для перевірки адміністративно-територіальної приналежності районів, що картографуються, адміністративного значення населених пунктів тощо.

Карти шляхів сполучення видаються у вигляді окремих карт або альбомів схем залізниць, автомобільних доріг і водних шляхів сполучення.

Карти залізниць видаються в дрібних масштабах. На них, крім доріг, показуються станції, державні кордони тощо. Залізниці підрозділяються на ширококолійної і вузькоколійні, а станції — на вузлові, кінцеві та лінійні. Підписуються назви всіх станцій і тарифні відстані між вузловими станціями. Назви населених пунктів, що не збігаються з назвами станцій, даються в дужках.

На схемах автомобільних доріг, виданих на територію України, показуються найголовніші автогужові дороги, тип покриття доріг і можливість проїзду ними у різний час року, а також вузлові населені пункти з указівкою відстаней між ними в кілометрах.

У закордонних країнах видаються автомобільні карти масштабів 1:200 000 і дрібніше. На відміну від схем автомобільні карти містять більш докладне зображення місцевості і дають більш детальну характеристику доріг.

В основу класифікації доріг на іноземних автомобільних картах покладені різні ознаки. В одних країнах дороги підрозділяються за пропускною здатністю, в інших — за економічною ознакою, у третіх — за сукупністю декількох ознак тощо. Унаслідок цього прирівнювання іноземних класифікацій доріг до класифікації, прийнятої на наших картах, не може проводитися за єдиною схемою, і для правильного рішення питання необхідне вивчення за літературними матеріалами стану мережі доріг даної країни, зіставлення класифікацій доріг, прийнятих на різних картах тощо.

Схеми водних шляхів сполучення містять зображення судноплавних рік, озер і найголовніших приток. На ріках показуються пристані, підписуються їхні назви і відстані між ними.

При складанні топографічних і оглядово-топографічних карт карти шляхів сполучення використовуються для перевірки наявності і характеристик залізничних і автогужових доріг, судноплавності рік, розташування станцій, пристаней, правильності їхніх назв і інших відомостей.

Оглядові карти видаються окремими великими аркушами в прямокутних рамках. При склейці аркушів цими картами можна користуватися як настінними. Для кожної оглядової карти окремо встановлюються призначення, масштаб, компонування, проекція, зміст, умовні знаки й оформлення. На них показуються моря, найважливіші озера і ріки, великі населені пункти, що є політико-адміністративними або економічними центрами, і основна мережа доріг. Рельєф і рослинний покрив зображуються не на всіх оглядових картах.

При складанні топографічних і оглядово-топографічних карт оглядові карти використовуються для загального ознайомлення з територією, яка картографується, установлення її географічного положення і виявлення найважливіших географічних характеристик.

Аерофотозйомні матеріали (аерознімки, фотосхеми і фотоплани) широко використовуються при складанні карт за допомогою застарілих картографічних джерел, і як указувалося вище, при відновленні карт. Найбільш широке застосування знаходять аерознімки. Цінність аерознімків як картографічного матеріалу:

— у повноті і вірогідності зображення; — у гарних дешифровальних властивостях;

— у можливості зйомки рельєфу або значних виправлень його зображення на площі карти, забезпеченої аерознімками;

— у можливості швидкого одержання аерознімків на будь-яку територію, що картографується, у тому числі і на важкодоступні райони.

Масштаб аерознімків вибирається в залежності від масштабу що складається (виправляється) карти. З метою проведення найбільш повного камерального дешифрування бажано, щоб масштаб аерознімків був не дрібніше 1:20 000, тому що в противагу на них не будуть орієнтуватися невеликі за розмірами, але важливі за значенням об'єкти (мости, окремі будівлі тощо). Використання окремих аерознімків великого масштабу має і свою незручність: кожен такий аерознімок охоплює невелику ділянку території, унаслідок чого робота з виправлення значних площ карти повинна проводитися з великою кількістю аерознімків. Зазначена незручність усувається залученням для роботи фотосхем і фотопланів.

Літературно-довідкові матеріали використовуються для доповнення застарілих карт сучасними даними про місцевість, а також для вивчення районів, що картографуються. Найважливішими з них є:

— географічні і топографічні описи;

— довідники адміністративно-територіального розподілу України, що містять дані про адміністративно-територіальний устрій, адміністративне значення населених пунктів, їхній офіційній назві тощо;

— інформаційні бюлетені картографо-географічних змін на територію України і закордонних країн, що містять відомості про найважливіші зміни в політичному й адміністративному розподілі, назвах і кількості жителів у населених пунктах, стан мережі доріг тощо; Джерелами для складання бюлетенів служать Постанови Верховної Ради України й Автономної Республіки Крим, а також різні літературні матеріали;

— матеріали перепису населення, що містять перелік назв населених пунктів із указівкою кількості жителів у них;

— розкладу руху потягів, пароплавів, літаків, що містять відомості про залізниці, перелік назв станцій, платформ, роз'їздів із указівкою відстаней між ними, перелік назв пристаней на водних шляхах тощо.

Збір і систематизація картографічних матеріалів

До початку складання карт відбувається ретельний збір усіх необхідних матеріалів, що стосуються даної території.

Усі топографічні, геодезичні і картографічні роботи, виконані на Україні, піддаються облікову і державному прийманню, що має призначення визначити якість матеріалів і можливість їхнього використання з метою державного картографування.

Збір картографічних матеріалів відбувається в Україні, як правило, централізовано. Картографічні підприємства зазвичай отримують матеріали з центральних сховищ, що займаються їх постійним збором і збереженням. Збір деяких матеріалів відбувається самими картографічними підприємствами.

Одночасно зі збором картографічних матеріалів ведеться їхня систематизація. Вона полягає в складанні основних облікових документів, що містять відомості, необхідні для первинної оцінки матеріалів. Насамперед виробляється графічний облік матеріалів на схемах; як основу для складання схем використовуються збірні таблиці. На схемах або в легендах до них указуються розташування матеріалу, його масштаб, розграфлення, номенклатура аркушів, час зйомки (рекогносцировки, складання) і видання, місце видання, вид матеріалу, проекція, система координат, початковий меридіан, способи зображення окремих елементів місцевості (наприклад, висота перетину рельєфу) тощо.

Зібрані матеріали в залежності від практичної потреби групуються за територіями, державною приналежністю, видавництвами, масштабами, номенклатура аркушів тощо. Потім на зібраний картографічний матеріал складається опис, що являє собою систематизоване зведення відомостей про матеріали на даний район. Часто ці відомості дозволяють намітити методику картографічних робіт, визначити ступінь використання картографічних матеріалів і дати орієнтовану оцінку якості проектованої карти. Тому описи картографічних матеріалів є цінними посібниками для редакторів і керівників при плануванні робіт і складанні редакційних планів.

Для реєстрації найбільш великих змін, що відбуваються на місцевості, і призначених для нанесення їх на топографічні й оглядово-топографічні карти, служать так названі чергові карти і довідники.

Чергова карта являє собою топографічну або оглядово-топографічну карту, на якій відзначаються зміни, що відбулися на місцевості. У формулярі чергової карти вказуються джерела і дата надходження відомостей. Зазвичай на картографічних підприємствах ведуться чергові карти кордонів і чергові довідники адміністративно-територіального розподілу та найменувань населених пунктів. Рідше ведуться чергові карти доріг. Порядок ведення чергових карт визначається спеціальним положенням.


Картографічні матеріали, їх збір і систематизація - 5.0 out of 5 based on 1 vote