Проектування кварталів

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.75 (2 Голоса)

Проектування кварталів при плануванні жилої території

Планування жилої території здійснюється за принципом - від загального до часткового. Спочатку проектуються жилі квартали, потім в їх межах - присадибні, приквартирні ділянки.

Кварталом називають частину населеного пункту, що обмежена вулицями чи проїздами загального користування. Квартал може бути забудованим, а може і не мати забудови (квартал зайнятий парком, садом). Якщо квартал забудований жилими будинками та обслуговуючими їх комунальними будівлями (господарські сараї, майданчики для сушки білизни, для відпочинку і. п.) - називається жилим кварталом.

Сільські жилі квартали мають ряд особливостей. По-перше, вони обмежені вулицями і незабудованими проїздами - провулками; по-друге поряд з жилими будинками на їх території розміщують дворові будівлі, приміщення для утримання худоби, господарські сараї, гаражі і т. п.; по-третє - переважна частими території (більше 90%) використовується в цілях виробництва сільськогосподарської продукції (фруктів, овочів, картоплі і т. ін); по-четверте - переважає садибна забудова; по-п’яте - можуть розміщуватись деякі громадські заклади з їх ділянками (дитячі дошкільні комплекси, медичні та ін.), Все це потребує особливого підходу до проектування жилих кварталів в сільських населених пунктах. Основними правилами організації жилих кварталів є такі:

- площа жилого кварталу повинна бути в межах 6-8 га; при кварталах менших розмірів виникай нераціонально густа вулична мережа з багатьма негативними наслідками (велика витрата території, подовжені інженерні комунікації, знижена економічність і т. ін.), щодо великих кварталів - погіршуються умови зв'язку в межах населеного пункту та оточуючими його територіями і т. п.;

- конфігурація жилого кварталу бажана прямокутної форми із співвідношенням сторін від 1:0.8 до 1:1, що забезпечить створення прямокутних: присадибних ділянок, зручних при забудові і організації особистого присадибного господарства;

- лінійні розміри сторін кварталу вздовж червоних ліній (довжина кварталу) встановлюються у відповідності із нормативами з протипожежних і господарських міркувань - не більше 350-400 м; в протилежному напрямку (ширина кварталу), виходячи із найбільш раціональної двобічної забудови - двократна довжина нормальної присадибної ділянки (150-200м);

- внутрішня організація жилого кварталу визначається типом жилої забудови: садибної, з приквартирними ділянками, безсадибної.

Проектування кварталів здійснюється одночасно з проектуванням вуличної мережі так як їх конфігурація, місцеположення меж взаємопов’язані та ін.

Також при проектуванні кварталів в умовах сформованої забудови присадибна ділянка навколо будинку повинна зберігатися в існуючих розмірах, якщо вона не перевищує норм, встановлених законодавством, й не перешкоджає вдосконаленню планувальної структури населеного пункту. Для підвищення компактності забудови частина виділеного громадянам земельного наділу може бути винесена за межі сельтбищної території.

При розміщенні будинків та споруд слід додержуватись санітарних і протипожежних вимог. У випадку розходження вимог архітектурно-містобудівних, протипожежних та санітарно - захисних розривів приймається найбільший із них.

Житлові будинки слід розміщувати з відступом від червоної лінії селищних доріг та головних вулиць поселень не менше 6 м, а житлових вулиць та проїздів-не менше 3 м. В умовах реконструкції населених пунктів допускається зменшувати відступ або зводити житлові будинки по червоній лінії, зважаючи на сформовану містобудівну ситуацію.

Розміщення господарських будівель перед лінією забудови не допускається. Відстань від гаражу до сусідніх житлових будинків, територій шкіл та дошкільних заходів має бути не менше 10 м, до лікарняно-профілактичних закладів із стаціонарами - 25 м.

Для жителів багатоквартирних будинків з опаленням, колонками та кухонними плитами на твердому паливі слід передбачати приміщення для зберігання палива. Сараї проектуються з розрахунку:

- при пічному опаленні - не менше 6 кв. м на одну квартиру;

- при центральному опаленні та наявності газових плит і колонок - з розрахунку 0,8 кв. м на одну людину, але не менше 4 кв. м на одну квартиру.

Господарські та побутові будівлі та споруди для мешканців багатоквартирних секційних будинків слід розміщувати на спеціально виділених ділянках та по можливості згруповувати. Розриви між групами господарських будівель слід приймати згідно протипожежних норм.

Санітарно-захисні розриви (м) між житловими будинками, сараями для худоби, кролів та інших тварин, а також іншими господарсько-побутовими будівлями та спорудами слід приймати згідно положень ДБН 79-92*.

Відстань від стін індивідуального будинку з вікнами житлових кімнат і кухонь, а також від головних входів в будинок (квартиру) до інших житлових будинків та господарських будівель має бути не менше 6 м.

Між довгими сторонами багатоквартирних житлових будинків заввишки 2-3 поверхи слід приймати відстань (містобудівні розриви) не менше 15 м, а висотою 4 поверхи - не менше 20 м; між довгими сторонами і торцями або між торцями цих же будинків з вікнами з житлових кімнат - за протипожежними нормами, але не менше 10 м. Містобудівні розриви можуть бути зменшені у межах 20% за умов додержання норм інсоляції та освітленості, якщо виключається можливість проглядання житлових кімнат з вікна у вікно.

На території безсадибної забудови слід передбачити майданчики: загального користування, дитячі, для занять фізкультурою, господарські та місця для відпочинку.

Будинки гуртожитків, як правило, слід розміщувати: для учнів середніх спеціальних і професійно-технічних учбових закладів - на земельних ділянках відповідних учбових закладів;

Для працівників сільського господарства, робітників та службовців - на відокремлених ділянках житлової території.

Норму площі земельної ділянки на одного проживаючого в гуртожитку слід приймати залежно від кількості проживаючих.

При місткості гуртожитків 50, 100, 200 чол. площа ділянки має бути відповідно: 45, 35, 30 кв. м/люд., якщо інше не обумовлено завданням на проектування. На земельних ділянках гуртожитків мають бути передбачені майданчики для відпочинку, ігор та занять фізкультурою, склад яких визначається завданням на проектування з урахуванням особливостей контингенту проживаючих.

Розміщення і планування ділянок громадських закладів

Основна частина громадських закладів з їх ділянками розмішується в громадському центрі, формує забудову громадської площі або розташовується недалеко від неї. Це-заклади управління і зв'язку, культурно-освітні, торговельні, значна частина комунально-побутових, громадського харчування та ін. В центральній частині селища розміщують школу, щоб забезпечити гарну доступність з усік периферійних жилих кварталів.

Дитячі дошкільні заклади (дит’ясла і садки) розмішують, як травило, на території жилих кварталів, в спокійному і благополучному санітарно - гігієнічному відношенні місці. Приблизно такі ж вимоги пред'являються до розміщення невеликих медичних закладів: медпунктів, амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів і т. д. (крім спеціалізованих аптек, які розташовуються в центрі). Стаціонарні лікарні також розмішують серед жилих кварталів, в спокійному і сприятливому в санітарному відношенні місці, яке в свою чергу повинно бути ізольованим зеленими насадженнями від жилої забудови. Громадські лазні з пральнями, крім доброї доступності, повинні забезпечуватися гарячою водою і гарними умовами для відводу відпрацьованої води, тому їх слід розташовувати в центральних частинах жилої зони для підключення до інженерних комунікацій. Це необхідно враховувати і при розміщенні всіх будівель громадських закладів, оскільки рони, як правило, в першу чергу забезпечуються водогоном з внутрішнім вводом, каналізацією, централізованою тепломережею та ін. внаслідок цього надмірна розкиданість ділянок громадських закладів на території жилої зони небажана.

До підприємств комунального господарства в сільській місцевості належать: комунгоспи, готелі, пожежні депо та пости, а також кладовища й громадські вбиральні. Радіус обслуговування пожежних депо необхідно приймати 3 км по дорогах загального користування. Будівлі пожежних депо необхідно розміщувати з відступом від червоної лінії не менше, ніж на 10 м.

Допускається розміщення пожежного депо на території машино-тракторного двору сільгоспвиробництва. Кладовища розміщуються за межами сельтбищної території з обов’язковим улаштуванням під’їздів з твердим покриттям і санітарно-захисної зони розміром 300 м.

Планування ділянок громадських закладів здійснюється у відповідності з типовим рішенням спеціально розроблених генпланів. При розробці проекту планування села виконуєтеся схематично, відображається лише розміщення основних елементів: будівель, господарських служб, головних функціональних майданчиків, захисних зелених насаджень. Детальне планування виконуються в процесі прив’язки типового проекту до будівельного майданчика перед будівництвом.

Розміщення парку культури і відпочинку. Парки представляють собою обов’язковий компонент кожного населеного пункту. При сприятливих умовах територія парку може знаходитись у безпосередній близькості до громадської площі населеного пункту та органічно входити до складу громадського центру. В результаті такого розміщення створюються додаткові зручності для населення, підвищується рівень культурно - побутового обслуговування, підвищується архітектурно - художній вигляд громадського центру.

Впливове значення на вибір місця для парку мають природні умови: зелені масиви, водоймища, рельєф. Паркова територія повинна мити зручні підходи, бути доступною для населення, достатньо ізольованою від зовнішніх несприятливих факторів: джерел шуму, забруднення атмосфери і т. п.

Нові парки слід створювати переважно на малоцінних для сільського господарства і забудови землях, але в той же час з достатньо придатними ґрунтами з умовами зволоження для вирощування зелених насаджень з найменшими затратами. Якщо відсутнє природне водоймище, парк рекомендується розміщувати на ділянці, на котрій чи поряд з якою можна створити хороший ставок, використовуючи для цього балки, невеликі струмки і річки.

Площа зелених насаджень може бути значно збільшена за рахунок заліснених ділянок спеціального призначення, що безпосередньо примикають до паркової території (водоохоронні насадження, ґрунтозахисні, санітарні та ін.). Однак слід мати на увазі, що великі по площі парки викличуть і великі затрати на благоустрій та облаштування.

Одночасно з проектуванням вуличної мережі відбувається проектування і жилих кварталів, тож необхідно звертати увагу на вимоги й правила їх проектування.

В процесі проектування може бути розроблено декілька варіантів рішень поставленого завдання, вибирається найбільш оптимальний по ряду відповідних показників.

Після вирішення основної композиційної основи та прийняття остаточного рішення приступаємо до розміщення ділянок громадських закладів, та будівельного зонування території жилої зони.

На всіх етапах виконання проектних робіт слід звертати увагу на існуючу ситуацію (вже сформовану систему вуличної мережі, квартали, розміщення жилих будинків та громадських закладів і споруд).

З визначенням території під розміщення виробничої зони наступним етапом є розподіл вибраної ділянки на окремі частини, тобто визначення місцеположення, розмірів та ін. окремих виробничих комплексів. При цьому звертається увага на розміщення існуючих комплексів чи окремих будівель, дотримання специфічних господарських, санітарних, зооветеринарних і протипожежних умов розміщення окремих будівельних груп, на їх в’язок з населеним пунктом, один з одним, із сільськогосподарськими угіддями і сівозмінами.

Ближче до населеного пункту і вище по рельєфу повинні бути вибрані місця під складський сектор та машинно ремонтний двір. Ці виробничі комплекси також повинні бути зручно розміщені по відношенню до доріг та з навітряної сторони по відношенню до групи будівель тваринницьких ферм і бригадного двору.

За складським сектором та машинно ремонтним двором відносно населеного пункту рекомендується розміщувати бригадний двір. Він також повинен бути добре зв’язаним з дорожньою мережею всього господарства.

Нижче по рельєфу, з підвітряної сторони і най далі від населеного пункту вибираються місця під тваринницькі ферми. При цьому враховується наближення їх до кормових сівозмін, скотопрогонів та водних джерел.

Взаємне розташування окремих груп виробничих будівель і споруд має великий вплив на умови проектування і будівництва водогону, механізованих шляхів та ін. ліній обслуговування, що являються зазвичай спільними для всіх комплексів. В цілях кращого рішення даних питань групи об’єктів одного і того ж виробничого призначення, чи пов’язаних між собою тісними виробничими зв’язками необхідно розміщати якомога ближче один до одного, створюючи умови для утворення коротких та зручних ліній обслуговування.

При складання проекту планування і забудови сільського населеного пункту дотримуються встановлені правила, норми та вимоги, направлені на поліпшення умов праці, побуту та відпочинку населення. Він повинен задовольняти інтереси і потреби господарств, відповідати місцевим природним вимогам, володіти чіткістю побудови, компактністю, архітектурною цілісністю і завершеністю. Відмічені якості закладаються в проект в процесі його розробки (при виборі ділянки, функціональному зонуванні, визначенні планувальної структури, будівельному зонуванні, розміщенню будівництва та ін.) Це забезпечує загальну доцільність проектно – планувальних рішень в цілому. При оцінці складеного проекту планування і забудови його детально перевіряють.


Проектування кварталів - 3.5 out of 5 based on 2 votes