Приведення аркуша іноземної карти до системи координат 1942 року

Приклад приведення карти до системи координат 1942 року

Нехай є відбиток аркуша карти масштабу 1: 100000 і каталог геодезичних пунктів у Системі координат 1942 року. Номенклатура аркуша — 470, розміри аркуша — 15' по широті і 30' по довготі (мал. 1). У цьому випадку для приведення аркуша до Системи координат 1942 року виконується наступне.

1. Приводяться значення географічних довгот, вершин кутів рамки аркуша до рахунка від Гринвіча.

Для визначення вихідного меридіана, прийнятого на досліджуваній карті, використовують указівки про порядок рахунка довгот, що поміщаються за внутрішньою рамкою або на полях аркуша. Якщо такі вказівки на аркуші не дані, визначають наближене значення довготи вихідного меридіана по картах більш дрібних масштабів, на яких довготи обчислюються від Гринвіча або іншого відомого меридіана. Отримана таким шляхом довгота вихідного меридіана уточнюється за літературними джерелами, наприклад за Збірником таблиць для геодезичних обчислень. У ньому приведені зведення про вихідні геодезичні дати багатьох країн світу, у тому числі і про довготу від Гринвіча вихідних пунктів тріангуляції, від яких вівся або ведеться рахунок довгот на топографічних картах цих країн. Уточнена довгота від Гринвіча (узята з книги) вихідного меридіана алгебраїчно додається до підписаного на досліджуваній карті географічним довготам, у результаті чого значення останніх і будуть приведені до рахунка від Гринвіча.

На старих картах рахунок довгот ведеться від Пулківського меридіана. Для переходу до рахунка довгот від Гринвіцького меридіана в цьому випадку, до підписаного на аркуші довготам треба алгебраїчно додати довготу Пулкова від Гринвіча, рівну 30°19'42",09.

У розглянутому прикладі рахунок довгот ведеться від Гринвіча, отже, питання про введення виправлень у довготи тут відпадає.

2. За географічними координатами вершин кутів рамки аркуша карти (мал. 100) за допомогою таблиць, згаданих у § 12, обчислюють прямокутні координати Гаусса.

Не викладаючи методики обчислень, докладно висвітленої у вступних частинах таблиць, приведемо лише остаточні значення прямокутних координат вершин кутів рамки досліджуваного аркуша 470 карти масштабу 1: 100000 (таблиця 1).

Таблиця 1

Координати вершин кутів рамки аркуша 470 карти масштабу 1:100000

3. Визначається деформація відбитка. Деформація відбитка визначається з метою обліку її впливу при наступних графічних побудовах. Деформація відбитка в напрямку паралелей і меридіанів дорівнює різниці фактичних і теоретичних розмірів відповідних сторін його рамки. Отже, щоб її визначити, треба знати теоретичні розміри рамки аркуша карти. Для карт прийнятого в нас розграфлення теоретичні розміри рамок їх аркушів легко вибираються за відповідними таблицями. Якщо ж розграфлення карти не відповідає прийнятому в нас, визначення теоретичних розмірів рамок аркушів за таблицями супроводжується деякими труднощами. У цьому випадку теоретичні розміри варто було б обчислювати або за формулами (39), або за прямокутними координатами вершин кутів рамки, подібно тому, як визначаються за координатами відстані між геодезичними пунктами. Однак практично деформацію відбитка можна визначити наступним більш простим способом. Від вершин кутів рамки на її сторонах відкладаються в масштабі карти відрізки до найближчого цілого кілометра значень обчислених прямокутних координат вершин і потім виміряються за кожною стороною відстані між нанесеними точками. Ці відстані повинні укладати в собі цілі числа сантиметрів (кілометрів у масштабі карти). Відхилення від них і дадуть абсолютні величини деформації за кожною стороною рамки.

При наявності на аркуші карти координатної сітки (нанесеної при виданні карти) для визначення деформації цим способом використовується остання.

Абсолютні величини деформації за кожною стороною рамки поділяють на довжину відповідної сторони рамки й у такий спосіб одержують значення відносної деформації, що потім можуть використовуватися для введення виправлень при графічних побудовах або вимірах на відбитку. Виправлення визначаються в результаті множення довжини відрізка на величину відносної деформації за відповідною стороною рамки. Вводяться виправлення шляхом алгебраїчного додатка до довжин відрізків, які необхідно відкласти на відбитку аркуша карти, або шляхом алгебраїчного вирахування з довжин відрізків, обмірюваних за цим відбитком.

4. На відбитку будується координатна сітка. Побудова координатної сітки на відбитку аркуша карти виконуються на підставі обчислених прямокутних координат вершин кутів його рамки. Для цього від вершин кутів рамки на її сто-

Мал.1 Географічні координати Мал.2 Відрізки, відкладені від вершин кутів рамки аркуша 470 найближчої лінії карти масштабу 1:100 000

координатної сітки на сторонах відкладаються в масштабі карти відрізки до найближчих ліній координатної сітки, прийнятої для даної карти.

Причому довжини відрізків виправляються за впливом деформації шляхом алгебраїчного додатка обчислених виправлень (виправлення за вплив деформації не вводяться, якщо вони менше 0,1 мм).

У нашому прикладі на відбитку аркуша 470 відкладаються в масштабі 1:100000 без обліку впливу деформації (вона вважається незначною), наступни відрізки до найближчих ліній (парних кілометрів) координатної сітки (мал. 2).

Від вершини північно-західного кута до півдня 1698 м и до сходу 1622 м

Північно-східного...………… 1022 ……… заходові 1663 ,

Південно-західного...………півночі 110...………сходові 248

Південно-східного...……………….......788 ...……......заходові 1226

Після нанесення цих відрізків відстані по сторонах рамок між відзначеними виходами крайніх ліній координатної сітки поділяються на рівні частини відповідно того, через скільки кілометрів у масштабі карти повинні проводитися лінії координатної сітки

У нашому прикладі лінії координатної сітки повинні проводитися через 2 км у масштабі карти, а тому зазначені відстані поділяються

За північною стороною рамки на 16 частин

Південною „ ,, „ 17

Західною „ „ „ 13

Східною,, „ ,, 13

З'єднуючи олівцем по лінійці нанесені виходи координатних ліній, на відбитку будують координатну сітку.

Сторони кожної клітинки такої сітки через деформацію відбитка будуть трохи відрізнятися від величини в 2 см (як правило, вони будуть менше 2 см на 0,1—0,2 мм). Але завдяки прийнятому порядкові побудови вплив деформації на результати вимірів буде обмежено кожною клітинкою, що при незначній його величині (0,1—0,2 мм) можна не враховувати.

Для виключення впливу деформації, якщо воно більше 0,2 мм, можна вводити виправлення в обмірювані величини шляхом їх алгебраїчного вирахування або побудувати для визначення довжин відрізків спеціальний лінійний масштаб, узявши за основу сторону клітинки і розділивши її на десять рівних частин. Десяті частки таких частин при вимірах оцінюються на око.

Після побудови координатної сітки, а в необхідних випадках і лінійному масштабі починають вимір координат, показаних на аркуші карти геодезичних пунктів, координати яких приведені в каталозі.

5. Визначаються виправлення в побудовану координатну сітку для приведення аркуша карти до Системи координат 1942 року. Ці виправлення визначаються шляхом порівняння координат пунктів, узятих з каталогу в Системі координат 1942 року, з координатами тих же пунктів, обмірюваних за картою від ліній нанесеної координатної сітки. При цьому координати з каталогу досить виписувати з округленням до цілого метра. Середні арифметичні величини з різниці абсцис і ординат пунктів, узятих для дослідження, і будуть виправленнями, що визначають величини і напрямки зсувів координатної сітки за осями X і Y для приведення аркуша карти до Системи координат 1942 року. Для підвищення надійності виправлень їх визначення варто робити за більш можливим числом геодезичних пунктів, вибираючи їх рівномірно в межах усього аркуша. При складанні карти на цілий район необхідно визначати середні виправлення для всіх аркушів, що входять у район, або ряд середніх виправлень окремо для кожної групи, на які поділяють аркуші, що входять у район. Це робиться тому, що величини виправлень будуть змінюватися зі зміною широти і довготи. Для аркуша 470 різниці абсцис і ординат геодезичних пунктів і їхніх середніх значень приведені в таблиці 12. Ці середні значення, Δхср = — 75 м і Δycp= -19 м, і є виправленнями в координатну сітку, побудовану олівцем на цьому аркуші. Для одержання на ньому координатної сітки в Системі координат 1942 року треба всі лінії абсцис цієї сітки змістити до півночі на 75 м у масштабі карти, а всі лінії ординат до сходу на 19 м у масштабі карти, тобто напрямок зсуву ліній повинен бути протилежним знакові відповідного виправлення. Для аркуша 470 різниці абсцис і ординат геодезичних пунктів і їх середніх значень приведені в таблиці 2.

Таблиця2 Визначення виправлень у координати геодезичних пунктів, розташованих на аркуші 470 карти масштабу 1:100000.

Зсув ліній відбувається шляхом відкладання в потрібному напрямку від їх виходів на сторонах рамки відрізків, рівних Δх для ліній абсцис і Δy для ліній ординат.

Після цього наноситься координатна сітка в Системі координат 1942 року, і виходи її ліній підписуються за внутрішньою рамкою аркуша.

Контролем правильності виконаної роботи буде перевірка відповідності положення геодезичних пунктів на карті їхнім координатам з каталогу.

Побудовою на аркуші координатної сітки в Системі координат 1942 року здійснюється перехід його на нову геодезичну основу. Від ліній цієї сітки за координатами, обраними з таблиць, наносяться потім вершини кутів рамки аркуша карти в нашому розграфленні. В даний час перерахунок координат виконується на основі програм і відповідного ключа.